Малярчук образився, що на Буковині "Фронт змін", "Батьківщина", "Свобода" і УДАР зметикували без нього

Серед партій, що входять до об’єднаної опозиції, немає порозуміння. Такого висновку можна прийти після прес-конференції голови облорганізації партії "Громадянська позиція" Миколи Малярчука.

Нагадаємо, на довиборах депутатів обласної ради на двох округах "Громадянська позиція" висунула своїх кандидатів (Микола Харатін на Кіцманщині та Микола Малярчук у Чернівцях), тоді як на цих округах також зареєстровано узгоджених кандидатів від "Фронту змін", "Батьківщини", "Свободи" і УДАРу (Юрій Скорейко і Марія Філіпчук).

- Я розумію, що партії з об’єднаної опозиції мали мали запропонувати своїх кандидатів, далі їх обговорити і висунути єдиними найбільш рейтингових, - сказав М.Малярчук. - Однак жодного обговорення не було, не було і рішення про висунення єдиного кандидата від опозиції.

За його словами, "Фронт змін", "Батьківщина", "Свобода" і УДАР між собою домовилися, а менші партії, які входять до об’єднаної опозиції, не згадали.

– "Громадянська позиція", як і решта опозиційних сил об’єднались в єдину коаліцію. Як ми розуміли, кожна політична сила від ОО подає своїх кандидатів і за рейтингом визначає найдостойніших. Але такого не відбулось, – заявив кандидат в депутати до обласної ради від "Громадянської позиції" Микола Малярчук. – Але на раді у Києві жодного рішення щодо висунення єдиного кандидата не приймалось. Тому наша партія, як член об’єднаної опозиції, висунула свого кандидата. Ми не діяли всупереч якихось домовленостей.

За словами Миколи Малярчука, він закликав опозиційні сили об’єднатись та висунути єдиного кандидата, але його не послухали. Також він заявив, що лідери опозиції йому сказали, що не вбачають в його силі конкурента. Проте не виключає, що до виборів, якщо відбудуться якісь зміни та досягнуті домовленості, хтось з кандидатів від опозиції зніме свою кандидатуру.

Керівник "Громадянської позиції" заявив, що був готовий домовлятися. Водночас вважає себе сильнішим кандидатом, ніж Марія Філіпчук.

«Я нічим не гірший пані Філіпчук, а навіть і кращий у відстоюванні прав тих же підприємців. І Кобевко, як політичний діяч, кращий. Тому мені не зрозуміло, чому не мене, а іншу людину висунули кандидатом від ОО. Ніхто розбірливо мені не пояснив. Все ґрунтується лише на якихось приватних рішеннях», - резюмує пан Микола.

На закид журналістів, що, мовляв, своїми діями він лише сприяє на руку Партії регіонів, Микола Антонович стоячи ображено відповів: «А хіба цього не могли передбачити мої політичні партнери, коли мене не чули і висували іншу людину? Мені ніхто не висував претензій, що я не достойний бути об’єднаним кандидатом».

Атмосфера у приміщенні набирала густоти. Своїх фарб їй додав Петро Дмитрович Кобевко – шеф редактор газети «Час», який ще до реєстрації повідомив, що передумав висуватися до обласної ради від УНА-УНСО, щоби не колоти опозицій ні ряди. «Я взагалі питаю всіх – хто сьогодні в області є об’єднаною опозицією? Хтось назве мені це?», - голосно сказав Петро Дмитрович, віртуально стаючи на бік Малярчука.

«Пане Миколо! Чи не хочете ви поступити як пан Кобевко: зараз знятися з виборів, щоб мати на майбутнє таке рішення, як політичний козир у подібній ситуації серед об’єднаних опозиціонерів?», - запитав голову місцевої «Громадянської позиції» кореспондент БукІнфо. На це пан Малярчук категорично не погодився: «Якщо вони думають, що я поступлю як Кобевко – не дочекаються. Хіба з Києва мені скажуть і тоді я підкорюся».

Наразі питання про те, залишаться до виборів по два кандидати від опозиції, чи один, залишається відкритим. М.Малярчук каже, що готовий знятися, якщо буде така домовленість з його партією.

Водночас він визнав, що два кандидати від опозиції забиратимуть голоси виборців один в одного і таким чином зростуть шанси на перемогу представника партії влади.

Вибори депутатів обласної ради на округах №21 і №50 призначені на 3 лютого.

За матерыалами molbuk.ua,  vidido.ua та bukinfo.com.ua

Толя против Сени
Зачем Гриценко «мочит» Яценюка?
28 декабря, 15:19

Анатолий Гриценко – политик несколько своеобразный. Из тех, о ком говорят: лучше уж враг, чем такой союзник. В своё время именно такую роль играл в КПУ Леонид Грач. Умудрялся отстаивать (словесно, разумеется, ну так политика в принципе существует «в словах») принципы и основополагающие идеи коммунизма так, что приносил Компартии вреда больше, чем недоброжелатели. Именно в таком режиме функционирует сейчас Анатолий Гриценко в рамках оппозиции. Отличие от Грача разве что в том, что никакой особой идеи Гриценко не отстаивает, но действует при этом не один.

В отличие от того же Грача, чьи претензии к руководству Компартии были не ситуативными, а системными, Гриценко, как говорится, просто «цепляется». Другой вопрос, что «цепляется» по делу и не без причины. Но делает это так навязчиво и откровенно, что просто напрашивается определение «работает на раскол».

Напрашивается, но не будет точным. Гриценко работает не на раскол. Он работает персонально против Арсения Яценюка. Последнее по времени заявление Гриценко связано с тем, что Яценюка… нужно выгнать из депутатов. Не в буквальном смысле, конечно, а заставить его сдать мандат. Поскольку именно Яценюк, как лидер «Фронта перемен», должен нести персональную ответственность за «тушек» Табаловых, которых именно Яценюк предложил выдвинуть в депутаты. Гриценко считает, что было бы абсолютно справедливо взыскать, так сказать, с Яценюка за ущерб оппозиции.

Немного смешно писать подобное, но Гриценко, в принципе, прав. Конечно, ситуация с «тушками» является лишь поводом. Яценюк раздражает оппозицию по гораздо большему количеству параметров, «тушками» дело не исчерпывается. Он вял, неубедителен, не боец; он всем своим видом заставляет аудиторию заподозрить его в чём-то не очень порядочном, в перебежках или работе на две стороны. Конечно, внешность – это никакой не аргумент; но за Яценюком тянется ещё и неприятный шлейф «компромиссного неудачника». Ни на одной из своих должностей Яценюк не добивался никаких заметных результатов (разве что только для себя); при этом его чересчур положительно воспринимает власть, он её не раздражает – и это раздражает остальных оппозиционеров. Тем более, что он-то со своим «Фронтом перемен» не настоящий оппозиционер, по мнению тимошенковцев. Ещё бы: ведь этот самодовольный очкарик осмеливается конкурировать с самой Юлей!

Даже то, что сейчас Яценюк уже формально отказался от конкуренции с ней на выборах (хотя ещё сто раз может поменять и, скорее всего, поменяет свою позицию), не успокаивает Гриценко. Ведь до выборов далеко и, пока Тимошенко будет оставаться в тюрьме, Яценюк будет хоть и формальным, но лидером ВО «Батькивщина». Шансов натворить дел у него предостаточно, вот Гриценко и прессует Яценюка всеми доступными ему способами.

Однако чего он хочет в результате добиться? Чтобы Яценюк действительно вышел из парламента? Нет слов, подобный результат порадует противников оппозиции, повеселит нас, а самой оппозиции нанесёт основательный ущерб. Потому, что в очередной раз подтвердится неспособность «оппозиционеров» договариваться и действовать в едином порыве, так сказать. У нас-то это и так не вызывает сомнений; но в случае «победы над Яценюком» это заденет прежде всего «чувства» истинных сторонников. В сочетании с неуправляемостью Тягнибока и отсутствием полноценного контакта с Кличко Яценюк оказывается в крайне неприглядном положении, а вместе с ним – и ВО «Батькивщина» в целом. Так или иначе, а Гриценко своей деятельностью способствует этому. Что немедленно вызывает подозрение: а уж не засланный ли казачок?

Филипп Садиленко, специально для интернет-издания «Глагол» 

Троллінг Яценюка Гриценком
09 листопада 2012, 20:58

Дивуюсь наївності наших людей.

Уже тиждень всі обговорюють ініціативу Анатолія Гриценка про здачу мандатів опозицією.

Будь-якій людині, що розбирається в політиці, зрозуміло, що це – нереальний план.

Це – троллінг Яценюка з боку Гриценка. Це – боротьба за вплив у майбутній фракції, боротьба за лідерство в ній, за право останнього слова. Зрештою, боротьба за наступне висунення на посаду президента від "Батьківщини". Спроба показати себе "крутішим" опозиціонером.

Яценюк піддався на цей троллінг і заявив, що починає консультації щодо відмови від мандату.

Але подумайте, хто буде здавати мандати? Тетяна Донець, депутатство якої оцінюють від 3 до 5 мільйонів? Чи Аваков зі Слюз, які в бігах? Чи батько і син Табалови, один з яких зайшов по списку, інший – за округом, витративши на все про все не один мільйон не-гривень? Чи відомий у вузьких колах київський діяч Ігор Скосар буде складати мандат?

Хто буде оплачувати нові вибори, якщо внески спонсорів уже витрачено? Будуть допродавати нові місця в списку?

Тоді замість Князевича, Оробець і Москаля в списку будуть Третьяков, Баленко і хтось із юристів Жеваго. Ви цього хочете?

Більше того, усіх списочників опозиції менше, ніж 150 мандатів – їх лише 121.

Чи ви хочете, щоб мандати здавали мажоритарники, які кров'ю відвоювали депутатство у себе в округах?

Мажоритарник Володя Ар'єв має здасть мандат? Якого рідна партія ледь не розміняла на Третьякова?

Чи здати мандат має мажоритарник Павло Різаненко, який рік воював з масажистом Азарова і пройшов через сім кіл пекла на цих виборах?

Чи має здати мандат мажоритарник Микола Катеринчук, який лише номінально був кандидатом від "Батьківщини", а, за великим рахунком, нічим їй не зобов'язаний – швидше, навпаки, це "Батьківщина" йому зобов'язана, бо він пішов на округ попри письмову обіцянку Тимошенко дати місце в списку?

Ідея зі складенням мандатів – це просто поза перед виборцями. Це – піар заради піару.

Варто зупинити ці розмови – хоча би на знак поваги до тих 58 мажоритарників, які переважно за свої особисті кошти виграли брудні вибори в умовах опозиції.

І я не хочу вірити в те, що Анатолій Гриценко запускає тезу про перевибори, аби виправдатися перед двома списочниками від "Громадянської позиції", які не зайшли в парламент, бо прохідна частина не дісталася до них (Леонід Макул – 68 номер списку, Олександр Чубатенко – 71-ий).

Якщо бути відвертим і не загравати з виборцями, то, як не сумно, єдиний реальний сценарій, який залишився на сьогодні – це перевибори в 5 округах.

Найгірше те, що опозиції виграти їх буде ще важче, ніж зараз. На цих округах будуть купа нових висуванців – починаючи від Королевської та Кармазіна і закінчуючи Горбалем і кимось із молодої команди Черновецького.

Плюс до проведення цих виборів когось звільнять з нинішніх чиновників – і він захоче собі мандат. Плюс проти когось порушать кримінальну справу – і він захоче дообратися в парламент, щоб отримати імунітет.

Тож опозиція має зосередитися на якнайшвидшому проведенні перевиборів. Вимагати їх не через рік або два, а протягом найближчого часу, поки люди пам'ятають про те, як влада фальсифікувала перемогу їх кандидата.

Опозиція має зосередитися на призначенні виборів до Київради і виборах мера Києва, щоб розвинути успіх у столиці.

Зрештою, опозиція має зосередитися на тому, як не втратити новий парламент. Щоб потім не скаржитися, що вони нездатні робити те, заради чого їх найняли на роботу – писати правильні закони.

І досить нереальних прожектів. Щоб провести анулювання списків, як це було в 2007 році, у вас немає головної потрібної для цього умови – у вас немає Юлії Тимошенко.

Сергій Лещенко
Журналіст "Української правди"