Максим Бурбак: «У разі програшу в Стокгольмі ми мали б виплатити Росії близько 47 млрд. доларів, це близько двох річних бюджетів України»

Останній день весни потішив гарною звісткою. Стокгольмський арбітраж задовольнив вимогу «Нафтогазу» про перегляд формули ціни на газ з урахуванням ринкових умов, ліквідував заборону на реекспорт газу з держав ЄС до України і основне – скасував здирницьку умову «бери або плати», нав'язану Газпромом ще в 2009 році. Нагадаємо, як все починалось. У січні 2009 року під тиском Кремля тодішнім прем’єр - міністром Юлією Тимошенко було укладено та підписано відверто дискримінаційний для України контракт про купівлю - продаж російського газу.

Завдяки, цьому кабальному договору Україна отримала найвищу на той момент ціну газу в Європі, яка була далеко не ринковою(450 проти 210). А також була зобов'язана платити 10 років поспіль за 52 мільярди кубометрів газу на рік, навіть якщо не мала потреби вибирати газ у такому обсязі. Саме ця умова називається "бери або плати". Щоб було зрозуміло, скільки Україна насправді використовувала газу протягом цих років і скільки Росія змушувала нас переплачувати, ось цифри з НАК:

2010 - імпорт газу складав 36,47 млрд кубометрів;
2011 - 40 млрд кубометрів;
2012 - 33 млрд кубометрів; 
2013 - 28 млрд кубометрів;
2014 - 14,5 млрд кубометрів;
2015 - 6,1 млрд кубометрів;
2016-2017 Україні вдалось остаточно відмовитись від співпраці з Газпромом.

До того ж, за договором, експортувати куплений у Росії газ у інші країни було заборонено, вартість транзиту була заниженою. 

 Через занижену ставку транзиту лишень у 2009 році Україна втратила 2,2-2,3 млрд доларів. Ставка за транзит в Україні становила -1,7 долара за 1000 кубометрів на 100 км, в інших країнах - в рази більше.

Договір містив чимало нюансів, які ставили нас в пряму залежність від «хотілок» Газпрому. Також торги по частковому зниженню ціни, укладеної в договорі, у майбутньому стали одним з чинників підписання Харківських угод про продовження терміну перебування ЧФ РФ в Криму. Після підписання угод урядом Азарова було отримано знижку в 100 доларів. І як показав час, цей договір був кроком до окупації України – Кремль отримав потужні важелі впливу на керівництво України. Україна стала заручником Російської Федерації.

Вперше спробу переламати ситуацію і позбутись енергетичної залежності від Російської Федерації в червні 2014 року здійснив наш земляк Арсеній Яценюк – тогочасний голова Кабміну. Він доручив Міненергетики, Мінюсту, Міністерству закордонних справ України і НАК «Нафтогаз України» вжити всіх заходів для захисту національних інтересів в Стокгольмському суді. І ось після трирічних судових баталій було здобуто дуже важливу перемогу над російським монополістом в юридичній і політичній площинах.

Ми попросили прокоментувати значення цієї події Максима Бурбака – керівника парламентської фракції «Народний Фронт», який у 2014- му році був міністром інфраструктури у першому Уряді Яценюка.

– Максиме Юрійовичу, ухвала Стокгольмського арбітражу була очікуваною чи рішення стало несподіваним?

Звісно, очікувана і бажана. Якби тоді – у 2014-му році, у надзвичайно важкий час, в умовах нарощуваної російської збройної агресії та скрутного фінансового становища, у якому опинилась держава – не було твердої впевненості та віри в перемогу, то рішення позиватися з «Газпромом» було б малоймовірним. Але критично необхідною для знекровленої України була необхідність зістрибнути з російського газового гачка. Йшлося про суверенітет держави. І тому своїм першочерговим завданням задля збереження державного суверенітету прем’єр Яценюк вважав вирішення проблеми енергонезалежності від сусідньої країни - агресора, убезпечення України від постійного газового шантажу. Тому ще на початку квітня 2014 року він заявив, що уряд України відмовляється від запропонованої Росією 100-доларової знижки на газ - натомість вимагає змінити газові контракти і дав завдання готувати відповідні документи щодо перегляду невигідних умов, які були в договорі між «Нафтогазом» і «Газпромом» від 2009 року. Тож, рішення Стокгольмського трибуналу змогло відбутись, завдяки політичній волі Яценюка, кропіткій роботі та зусиллям всіх тих людей, які були в його команді.

- Ситуація в державі була вельми складною, існували чималі ризики в разі програшу…

Так. Становище було критичним: анексія Криму, збройна агресія «братньої» держави на Сході України, порожня казна, стрімкі валютні коливання. Та що казати: безліч викликів і проблем в газовій сфері: опалювальний сезон не за горами, порожні газосховища, борги за вкрадений Януковичем та його прихвоснями газ сягнули 3 млрд, відсутність коштів на оплату майбутніх поставок газу і непомірна ціна за нього – все це потребувало негайного вирішення. Проте, була політична воля і чіткі політичні кроки: за короткий період часу були прийняті рішення про відмову від закупівлі газу в Росії, про закупівлю необхідного газу у держав ЄС, а згодом і про повну диверсифікацію поставок, розпочалась реформа ринку природного газу, реформування системи газопостачання і газорозподілу. Надскладним завданням стало ламання олігархічних газових схем і реорганізація «Нафтогазу», перетворення його з бюджетної чорної діри у прибуткову організацію. Щоб зняти навантаження з громадян, була розроблена і чітко запрацювала програма субсидій.

Ну і позов до Стокгольмського арбітражу. Треба було чітко підготуватись, бо в разі програшу ми б мали виплатити Росії близько 47 млрд. доларів, що становить близько двох річних бюджетів України. Умовно кажучи, по 1000 доларів з кожного українця пішло б на задоволення чиїхось забаганок. Тому, все ретельно готувалось, проводились багатогодинні наради та консультації, були залучені найкращі правники. Фактично, ґрунтовна підготовка до подачі позову почалась з моменту створення Уряду. І ці кроки виявились цілковито правильними, стратегія енергетичної незалежності України прем'єра Яценюка спрацювала і почала давати свої плоди: Кремль втратив змогу шантажувати і змушувати Україну виконувати грабіжницькі умови укладеного Тимошенко контракту.

- Гадаєте, Кремль на цьому зупиниться?

Тепер це його проблеми. Ми здобули цю перемогу важкими зусиллями. Увесь цей час продовжувалася дискредитаційна кампанія проти Коаліційного Уряду Яценюка, проти «Народного Фронту», тих політиків які підтримували політику відмови від російського газу, проти міністрів і керівництва «Нафтогазу» та проти Яценюка особисто. Ви ж знаєте, що Єсентукський суд РФ навіть заочно засудив Арсенія Петровича, за безглуздим звинуваченням, начебто за участь у різні в Грозному в той час, коли він тільки розпочав навчання в Чернівецькому університеті, більше того, те ручне посміховисько, а не суд, звернулося до Інтерполу з вимогою арештувати і екстрадитувати Яценюка до Росії.

Настільки сильно Яценюк «насолив» кремлівсько-газпромівським блазням (сміється – авт.) Ситуацію максимально розхитували за допомогою окремих політиків, громадських діячів, медіа українського і не тільки розливу - всіх тих кому гроші не пахнуть. А від них уже лилося як з труби - про суцільну вселенську «зраду» навколо. Аякже, на кону ж 47 млрд. доларів! Мільйон туди - мільйон сюди і з екранів телевізорів, шпальт друкованих та інтернет-видань нас уже годують «страшилками» про невигідність реекспорту, про третій Майдан, про жахливу владу, про наближення мало не Армагедону через відмову закуповувати газ у Росії. Але те обливання брудом, втрачені рейтинги,численні інформаційні нападки, витрачені космічні ресурси не дали такого бажаного для Кремля результату. Ми вистояли! Ми змогли! Тож, зупиниться Кремль чи ні, байдуже. Нам своє робити.

Рішення Стокгольмського арбітражу – це тільки початок, досягнення, на якому ні в якому разі не можна зупинятися. Вкрай потрібно досягнути повної фінансової стабільності паливно-енергетичного комплексу, назавжди подолати проблему неплатежів, забезпечити незворотну і гарантовану диверсифікацію імпорту газу, добудувати нові газопроводи-конектори між Україною і ЄС, а також завершити демонополізацію (деолігархізацію) ринку газу та електроенергії і забезпечити безпечне, безбідне спокійне майбутнє України. Ще раз хочу привітати усіх нас з цим вагомим успіхом!

Розмовляла Катерина ШВИДКА