Любителям порівнянь

Під час сьогоднішньої сесії Чернівецької обласної ради перший заступник голови Чернівеьцкої ОДА Григорій Галиць заявив, що зігнаний  минулих вихідних мітинг на підтримку євроінтеграції був найбільшим за всю історію Буковини. Цілком можливо, що й так.  Звісно, якщо вибирати з-поміж кількох зігнаних владою. Хоча й тут мали би сказати своє слово історики, а не чиновники. Але якщо говорити про  справді свідомий вибір, то Помаранчева революція, річниця якої вже незабаром, ще довго залишатиметься поза будь-якою конкуренцією. І за кількість учасників, і за тривалістю їх перебування на майданах  і площах. В тому числі у Чернівцях.

І в 2004-му році, до слова, у Чернівцях також проводили Друге Буковинське віче. Тільки тоді, в умовах фактичного паралічу влади, це виглядало як виправданий крок. "25 листопада 2004 року, коли на Центральній площі міста біля пам’ятника Великому Кобзареві Т.Шевченку зібралось близько 40 тис. люду, різних національностей та віросповідань (адже Буковина є полі національним регіоном) аби в єдності постати проти свавілля влади та висловитись за демократичний поступ країни, підтримуючи земляків. Так писали про цю подію тодішні газети. Призвело до такого дійства бездіяльність та небажання обласного представницького органу, в якому й осідають слуги місцевої громади, чути голос тих, хто їх обрав. Чотири дні мітингів та пікетувань будівлі «з левами» (так в Чернівцях називають приміщення облради та ОДА) не дало ніякого результату. Народні обранці вичікували та боялись, за що активісти революції навіть подарували декілька десятків підгузників найбільш боязливим. Та, побачивши силу та міць буковинців у їх єдності та рішучості, все ж зібрались на позачергову сесію депутати та підтримали народний вибір".

Моральне піднесення учасників революції й порожні очі, байдужість і апатію зігнаних за рознарядкою гвинтиків годі й порівнювати. У листопаді 2004-го - чернівчани були громадянами, у листопаді 2013 року - великим безмовним натовпом. Порівняйте лише очі, вираз обличчя учасників тодішніх подій, і вчорашнього віче.