«Ловець у житті» (Не роман. Нічний BukNews)

 Останнім часом, раз на кілька років, у мене бувають дні, коли я не просто знаю призначення свого життя але й втілюю його.

Як герой роману Селінджера «Ловець у житі» Голден Колфілд знав, що його призначення – це оберігати дітей, які граються у житі над прірвою, так і я в такі дні знаю, що для мене є визначальним змістом мого життя.

Це буває тоді, коли мені з видавництва привозять частину тиражу моєї нової книги, і я охоче перетворююсь на «міського божевільного».

Зранку я беру до кишені куртки книгу – період загострення «книга в руках» вже минув – і блукаю навмання вулицями міста. Першому ж знайомому я дарую книгу.

І мені так хороше в ці дні. Справа тут навіть не у подарункові. Я розшифрував цей свій стан. Просто в ці дні для мене зникають будь-які інші пріоритети, окрім книги, друзів і випадкової зустрічі. Всі новини, поточні клопоти, що виникають, мене не обходять, для мене більше нічого не існує, я вільний від буденщини, від шарпанини минулого, і майбутнє теж мені не докучає своїми викликами.

Я думав над цим. Здавалось би, що тут такого – подарунок книги, навіть власної. Але, коли я пригадую дні та ночі, протягом яких вона виникала, як добиралися слова, як атомарні істини формували сенси, то розумію, що в книзі під обкладинкою не просто дні і роки, а сконцентроване все моє життя. В ній минуле присутнє через досвід моїх батьків та вчителів, в ній майбутнє об’явлене несміливим натяком. Відтак книга стає акумуляторною батареєю всіх часів, що мені довелося й доведеться пережити, хоча мова в ній може йти й про рудого кота, що розчиняється в купі рудого листя в дворі біля шахового клубу.

У книзі під обкладинкою літери, але на її сторінках та між ними – усе моє життя. І все було б точно так само, навіть якби я написав книгу давніх кулінарних рецептів Глибоцького району, чи путівник по старому місту Созополя.

Я роздаровую своє минуле і майбутнє, зібране у нині. А що може бути для мене більш значущим. Такої миті все щезає, і твоє життя постає перед тобою без спотворень. Ти вільний: лише кишеня куртки, книга, місто і все життя.

 Валентин Ткач, Чернівці