"Лещенко повівся як поганий кабан у сільському хліві гарного господаря. Походив, поговорив, посидів, полежав, поїв, а потім вср…вся", - блог Мостіпаки

Чернівецька ОДА підтвердила віковічну мудрість (не беремо до уваги нинішні часи, бо в усіх бувають затемнення) нашого народу, виражену прислів’ям "У тихому болоті чорти водяться". А мер Олексій Каспрук отримав змогу мити руки, бо з ним припинив вітатися "Сам" Валерій Чинуш. 

***

Раніше я думав, що боротьба з корупцією – це як у Румунії. Порушили справи, накопали фактів, нарили доказів, затримали, засудили, посадили. Захотіли відпустити на волю – народ вийшов на вулиці. Тепер і тим страшно відпустити, й іншим страшно вийти. У нас же все трохи по-іншому, по-нашому – триколісний велосипед для дорослих із кривою рамою, на якій треба сидіти задом до руля, але намагатися їхати вперед. 

А якщо конкретно, то з корупцією в Україні борються не за державною і суспільною потребою, чи покликом душі, а за "штатним розписом". Тобто, чітко визначено, хто бореться сьогодні, а хто боротиметься завтра. Також визначено, коли і де вони поміняються місцями. І борються з нею не правоохоронці, а триндуни. Це такий український вид борців, які знають все про всіх і навіть більше, але ніде і ніколи не можуть, чи не хочуть довести щось конкретне. Бо, або так знають, або ті, з ким вони борються, значно розумніші за борців і знають, де і як то заховати. 

Приміром, прибув на Буковину нардеп Лещенко. Нардеп, як нардеп, тільки якийсь трохи не доглянутий – післяреволюційно-кризовий. Особливого ажіотажу не викликав, бо фуршету не було. Так і відбув до столиці далі боротися. А звідти вже почав – Бурбак-смотрящий, Буковина – окрема республіка, а третина тут - із румунськими паспортами. Тобто, повівся як поганий кабан у сільському хліві гарного господаря. Походив, поговорив, посидів, полежав, поїв, а потім вср…вся. 

Ну звідки ти хлопче взяв, що тут понад 200 тисяч людей ходять із румунськими паспортами? Тим більше, що це споконвічна "тєма" Петра Дмитровича і ми не дозволимо всіляким "зайдам" у нашого Петра забирати останній кусень хліба зі смальцем. 

А про смотрящого? Ржу. То Васю проголосили смотрящим. То тепер Макса. Я розумію, що в них є щось схоже – наприклад, щоки. Але які з них смотрящі. Ги… Та якби Вася був справжнім смотрящим, то Макс би давно переписав "Добробут" - на його тещу, "Гравітон" - на його бідних діток, а "Межигір’я у Виженці" віддав би під дитячий притулок "Малюк Вася" для реабілітації жертви політичних репресій Ростіка. 

Чи якби Макс був тим смотрящим, то хіба Вася би влаштовував виступи у міськраді, як ромський ансамбль на сцені театру "Ромен", і тримав би помідорно-підпільний "Зелений" базар? Та він би сидів тихіше води і нижче трави і хіба раптом би з друзяками ночами танцював на Цецино під бубен довкола вогнища та їв запечені на вугликах баклажани із "Зеленого"базару. І всьо. 

Бо справжній смотрящий на Буковині був лише один і той недовго – Юра Борисов. Та й то він наглядав лише за "своїми", бо то така челядь, що за нею не лише "глаз да глаз", але й два ока, ніс, два вуха, два налигачі та дві нагайки (кожному) потрібні. Так що для нагляду за чужими в Юри просто сил вже не залишалося. А ці двоє так собі – "цари не настоящие". Фейк. Як і борець Лещенко з його "третиною румунських паспортів".

Джерело: Блог Мостіпаки