Квитки на літак з Чернівців до Києва по кишені лише заможним людям

Квитки на літак з Чернівців до Києва по кишені лише заможним людям

08.10.2017, 12:18
Ціни на авіаперельоти в Україні по кишені лише дуже заможним людям

Сьогодні в Україні ціни на авіаперельоти надзвичайно високі. І усі спроби зайти на вітчизняний ринок світових лідерів із авіаперевезень (насамперед лоукост-компаній) розбиваються об корупцію та лобіювання інтересів місцевих монополістів.

Тому авіаперевезення так і не стали масовим явищем, а з провінційних аеропортів, як-от, з Чернівецького летовища донедавна взагалі не було рейсів. Лише зараз відбуваються регулярні польоти до Києва та італійського Бергамо.

Щоправда, ціни на квитки до столиці по кишені лише дуже заможним людям. Решта віддає перевагу традиційним автобусам та потягу. Хоча і втрачають у дорозі половину доби.

Аби літаком долетіти з Чернівців до Києва, доведеться викласти в один бік приблизно 1700 гривень (55 євро, або 48,5 фунта). І це за відстань 500 кілометрів. За ці гроші з Лондона до Любліна може полетіти ціла компанія

Натомість у світі дешеві авіаквитки – буденна реальність. Можна пролетіти тисячі кілометрів і сплатити лише кілька десятків євро.

Як розповідають наші земляки, що мешкають в Європі, ціни на авіаквитки там доступні будь-якій людині, котра працює. Особливо якщо йдеться про так звані лоукости. Тоді можна полетіти за взагалі мізерні гроші.

- Ціна на квиток із Лондона до польського Любліна коштувала 13 фунтів з людини (або 14,74 євро, - авт.). Звичайно, плюс дорога до України та вже на місці до Чернівців, - розповідає наша землячка, яка мешкає в Лондоні, Аліна. – Щоправда, вже ціна у зворотній бік коштувала 33 фунти з людини (37,41 євро, - авт.). Вилітали цього разу з Варшави. Але навіть така ціна на квитки досить прийнятна для Європи.

До речі, з Лондона до Любліна квитки купували буквально за кілька днів до вильоту. Тобто не потрібно навіть за таку ціну резервувати його за кілька місяців чи навіть рік.

У підсумку дорога на 1570 кілометрів (відстань між містами по прямій) коштувала лише 14,7 євро з людини.

В Україні ж зовсім інша ситуація і ціни. Наприклад, аби літаком долетіти з Чернівців до Києва, доведеться викласти в один бік приблизно 1700 гривень (55 євро, або 48,5 фунта). І це за відстань 500 кілометрів. За ці гроші з Лондона до Любліна може полетіти ціла компанія.

Ми навіть не порівнюємо доходи громадян ЄС чи Великобританії та України. Бо за середню зарплату (трохи більше 6 тисяч гривень) до столиці можна злітати лише два рази. На більше просто не вистачить грошей.

Експерти кажуть, що це пов’язано з фактично відсутньою конкуренцією на цьому ринку в Україні.

- У нас на вітчизняний ринок не пустили лоукости. А там таких компаній працюють багато. І якщо одна з них почне піднімати ціни на переліт, то просто вилетить з ринку. – каже кандидат економічних наук, доцент кафедри теорії економіки та менеджменту ЧНУ Богдан Сторощук. – А на її місце прийдуть три інші компанії. Так само у нас з перевезеннями автобусами до столиці. Ціни не особливо ростуть, бо чимала конкуренція. І якщо хтось почне піднімати вартість квитка, то на його місце знайдеться чимало охочих возити людей.

Хоча варто зауважити, що на відміну від цивілізованої Європи з її цінами на літак, у нас видатки на перельоти менші. Бо в ЄС насамперед більші зарплати, ціни на аваіапальне (хоча наші ціни вже впритул наближаються до їхніх), стоянки літаків в аеропортах, супутні витрати.

Володимир Козменко, економіст-міжнародник, голова Чернівецького осередку Європейських студій

Чому в Європі ціни на квитки менші, аніж в Україні? Відповідь дуже простенька - добра авіаінфраструктура та лоукости. У Польщі, на відміну від України, навіть у найкризові часи авіаперевезення не припиняли, а тому було за що ремонтувати аеродроми та навігаційні об'єкти. Також там не було монопольних авіаперевізників. Там навіть внутрішні малоавіаційні перевезення на короткі дистанції зберегли, чого у нас навіть близько вже немає.
 
Щодо монополістів, то в 1990 роках і частково в нульових у нас ще в повітрі господарював російський аерофлот. Мали і маємо другого монополіста - Міжнародні авіалінії України, який все робить, щоб не допустити на наші терени лоукостерів. Адже ці хижацькі ціни на квитки, що тепер у нас є, розсипляться.
 
Переважно, лоукости в нормальних країнах не покривають свої витрати за рахунок квитків, а просто вони, маючи певні пільги, здійснюють ще й бізнесово-товарні перевезення, чим покривають збитки від пасажирських. Літак завжди заправляють пальним із запасом, щоб мати змогу, при потребі, полетіти на запасний аеродром. Як я уже сказав, гроші, зібрані за квитки при лоукост-перевезеннях, не покривають загальних витрат. Але витрати на пальне малі порівняно з витратами на обслуговування літака та сплату аеродромам. Тому лоукостери укладають угоди з аеродромами і/чи урядами про пільги в їхньому обслуговуванні. Мовляв, ми забезпечуємо низьковартісними перевезеннями ваших пасажирів, а ви нам надаєте низьковартісне обслуговування не тільки на пасажирські перевезення, а й на товарні.
 
Вигода ще й в тому, що тоді збільшується кількість пасажиропотоків. Дешевші ціни на квитки все-таки переманюють пасажирів із залізничних та автоперевезень у систему авіаперевезень. Ліпше возити вщерть заповнені літаки за півціни кількома рейсами, ніж ганяти на третину заповнений літак в один рейс за велику ціну. А монополіст за відсутності конкуренції може закладати у квиток ціну не в два, а в три, чотири, п'ять... разів більшу і все робити, щоб не з'явився конкурент. МАУ не вигідно пускати лоукостерів на свою підмонопольну територію і тому роблять усе, щоб ніхто не зміг їх до нас пустити. Самі ж вони не хочуть займатись лоукостом.
 
Наталія Батракова, виконавчий директор Центру громадської активності «Синергія»
 
Мала нагоду відвідати Іспанію. Спершу їхала «денисівським» автобусом з Чернівців до Варшави за 510 гривень. Пізніше – з Мадрида до Рокетаса за 28 євро. Тобто, могла порівняти два автобусних маршрути, зокрема умови у транспорті та якість доріг.
 
Не розповідатиму про наше буття, бо про це і так всі знають. А ось закордон мене приємно вразив.
 
З Мадрида до Рокетаса – 654 кілометри, за цей проміжок часу змінилися два водії автобуса (на 42 посадочних місця). Бо водій в Іспанії має право перебувати за кермом лише три години, далі він має відпочити і лише потім пересяде за кермо вже іншого автобуса. Цікаво, коли кремезного водія змінила тендітна молодичка, то нікого не здивувало, що такі потужні машини водять жінки, бо це там загальна практика.
 
Як тільки-но ми сіли в автобус, усі пристебнули паски безпеки, про це навіть ніхто не нагадував. На кожному сидінні є розетка, яка дозволяє підзарядити телефон чи ноутбук, працюють wi-fi та кондиціонер. Кондиціонер можна відрегулювати самостійно або звернутися до водія, який може змінити аромат повітря.
 
Пасажири самостійно завантажують валізи у багажні відсіки, які упродовж усього маршруту відкривати не можна. Відкривається лише один відсік, якщо це проміжна станція. Є інструкція, якої чітко всі дотримуються. Взагалі, побачила дуже законослухняних громадян, незалежно від їхнього статусу.
 
Вразило в Іспанії, коли їхали на Південь, що може бути дуже малозаселений район і людей майже немає, а дороги є. Вони надійно з’єднують Мадрид з південним берегом Іспанії. Неймовірно вітчутна різниця між станом доріг в Європі і наших. Автомагістралі такі рівні, що здавалося, ніби летимо в літаку, лише з тією різницею, що бачимо з вікна не хмари, а краєвиди, які постійно змінюються.
 
Автор: Олесь Задністровський
 
Джерело: https://pogliad.ua/
1