Краще, ніж торік, хоча гірше й бути не може

З нагоди традиційного свята Дня працівників сільського господарства в Чернівцях пошанували славних і невтомних працівників цієї галузі, яка подекуди, попри всі негаразди, ще сяк-так тримається на плаву. Але, як сказали деякі керівники фермерських господарств та спілок, «Це, мабуть, останнє таке пошанування, бо все, що стараємо, денно і нічно дбаємо, гибне на очах…».

Але свято є свято. На честь запрошених грала-вигравала військова музика. Без скрипки. Але при параді. Так про що ж говорили виступаючі? Про те, що в цьому сільському господарстві краю є суттєві зрушення, ба, навіть здобутки в усіх його галузях. Навіть й в бджільництві, хоча через багаторазові, злочинні хімічні обробки монокультур та садів, бджола до вуликів майже не долітає. Одже, скоро, дуже скоро, через подібний розклад мед ласуватимемо не свій, а скоріш за все з-за кордону. Хоча донедавна якраз Україна посідала 5-те місце в світі по його виробництву.

В чому ще  ці «здобутки» АПК? Та в усьому: десь, лукавили виступаючі з числа представників обласної влади, галузевих департаменту та профспілки, сади зародили аж дуже рясно, десь того м’яса по захмарних цінах в порівняні з минулим роком (ще гіршим на показники нинішнього) виробили на центнер-другий більше, і навіть молока більше прибавилося. Бачте як хазяйнують в фермерських господарствах та спілках, де підтримки від держави, що молока від козла. 

Але ж навіть ті, кого запросили і чимось нагородили, упевнений (та й не тільки автор цих рядків) воліли почути, а що ж гальмує сьогодні розвиток цього АПК, яке не те що тупцює на місці, а стрімко рине в прірву? Наприклад, по Путилі, де з овечої отари в майже 100 тисяч особин (до 1990 р.), по полонинках сьогодні скубе травичку якась тисяча-друга ярок. І це тоді, коли тільки  сергіївський колгосп ім. Лук’яна Кобилиці, яким десятки років мудро керував уже упокоєний Петро Прокопович Дутчак, утримувалось 13-тисячне стадо. «Догосподорювалися» ниньки – га?..

Про що ще вкрай хотілося почути та не вдалося? Ага: хто запросив «ґаздувати» на наші кращі в світі землі саудів, тобто, «аграріїв» з Саудівської Аравії, де в їхніх пустелях навіть буддяча не росте? І з чого вони починатимуть своє ґаздівство, приміром, в новоселицькому Подвірному, коли вони й у ввічі не бачили, як свята пшеничка росте та сили зеренцю надає? З приводу чого хочеться волата: де ж наш гонор український, що дозволяємо, упускаємо, продаємося усяким-всіляким саудам та іже з ними.

Суїди – це одна біда. На нашому головотяпстві вони, хоч і араби, але собі на умі. Тим часом і «свої» незгірше закордонних зайдів. Наприклад, власники агрохолдингів «Сварог» та «Мрія», котрі так занапастили монокультурами землі від Дністра до вершин Карпат, що далі бути не може. Брутально, нагло ці монстри ігнорують також виконання договорів по наданню соціальних програм для сільських громад. Чому? Про це на урочистому зібранні ніхто і словом не обмовився. Були тільки брехні про якісь «здобутки». Зате грав військовий оркестр. При параді. Щоправда, без скрипки.

 Іван АГАТІЙ, 

заслужений журналіст України