Сьогодні саме життя промовляло зі сцени

На театральному фестивалі "Золоті оплески Буковини" сьогодні був день чернівецького театру. І, звісно,  це "Тустеп і різний мотлох". 

Пропонуємо увазі відгук на цю виставу. 

КОЛИ САМЕ ЖИТТЯ ПРОМОВЛЯЄ ЗІ СЦЕНИ

Постановка вистави «Тустеп і різний мотлох» за п’єсою американського сценариста Річарда Байера, якою театр імені Ольги Кобилянської закрив 84-й сезон, не нова на чернівецькій  театральній сцені. Її прем’єра відбулась п’ять років тому. Проте це якраз той випадок, коли дивитися виставу хочеться знову і знову. Недільний показ, 21 червня,  лише вкотре підтвердив: неабиякому успіху у глядачів вона завдячує філігранній сценічній роботі народної артистки України Тамари Кільчицької (Артеменко) та заслуженого артиста України Богдана Братка. Феєричний дует талановитих акторів творить дива із залом, що затамувавши подих проживає виставу в одному ритмі з акторами. І справа не тільки у відчутті, що це саме життя промовляє зі сцени, яке не покидає упродовж всього дійства. Лише хвилину тому під старовинним склепінням театру лунав дружний сміх, а вже за мить глядачам доводиться ледь стримувати сльози. Уміння достовірно, без надриву і пафосу промовляти до почуттів – це і є та майстерність життєвого перевтілення, якою досконало володіють актори. Тамара Кільчицька виправдано обрала «Тустеп і різний мотлох» для свого бенефісу з нагоди відзначення 50-річчя перебування на сцені Чернівецького театру. Побудована на контрасті життєва історія про двох немолодих вже людей дозволяє засвідчити усі грані її непересічного акторського таланту, не зіграти – прожити  увесь спектр почуттів – від легкого суму і відчаю до грайливості і кокетства.

Очевидно, що успіху постановки неабияк сприяла робота режисера – заслуженої артистки  України Людмили Скрипки, художника-постановника – Наталії Руденко-Краєвської. Динамізм дійства, калейдоскопічна зміна ситуацій, вдале сценічне вирішення ретро-екскурсів у минуле героїв створюють відчуття прожитого за якихось дві години життя. Декорації не лише чудово відтворюють відчуття його плинності, передають  атмосферу тимчасовості перебування на цьому світі і переїзду, але й забезпечують розвиток сценічного дійства. Аж до цілковитої їх відсутності, коли герої Крістін Мільман (Т.Кільчицька) й Герман Льюїс (Б.Братко) залишаються на порожній сцені: лише з набутим життєвим досвідом і почуттями, які, як з’ясувалося, не тьмянішають від віку. І звісно фантастичний музичний, вокальний, хореографічний супроводи всього дійства, який забезпечують музичні твори, «коли в піснях ще була присутня мелодія». Партнери зіркового дуету - у першу чергу робітники компанії "Ваш дім" (актори Григорій Руденко-Краєвський і Віктор Барановський) додають виставі ритму, забезпечують сучасним колоритом. Приємно було бачити на одній сцені,  поруч з великою матір’ю, актрису театру Ольгу Кільчицьку-Дудку, яка в дуеті з різноплановою артисткою Ксенією Максимчук (Король) створювала упродовж вечора ліричний чи  карнавальний настрій всього дійства.

Так між сміхом і слізьми, то вибухаючи аплодисментами, то крадькома змахуючи сльозу, шанувальники театру в енний раз прожили разом з фантастично красивою жінкою, її вірним другом і романтичним залицяльником – «чоловіком, який всього досяг самотужки, своїм гострим розумом може «дістати» кого завгодно, та може і... зачарувати», їхнє, а заодно і своє власне життя. Насолодилися напівтонами натяків, інтонацій, а, траплялося, нікуди правди діти, й добряче приперченими жартами оптимістичного, життєстверджуючого і цікавого дійства. Словом, усім тим, з чого складається справжнє життя, повноцінно прожити яке варто до самого кінця. Особливо, коли достеменно знаєш: той, за ким щойно зачинилися двері – обов’язково повернеться. Зал стоячи, тривалими оплесками, вигуками «браво» вшанував своїх кумирів. Браво, неперевершена Тамаро Дмитрівно! Адже ви, як ніхто інший, добре знаєте: жінці завжди 19 років, навіть якщо півстоліття з них віддано служінню найпрекраснішому мистецтву.

 Юрій ЧОРНЕЙ

Фото Альони ЧОРНОЇ