“Кожна дитина повинна мати шанс вчитися у Європі”: Юні музиканти із різних країн вже цієї осені можуть виступити і у Чернівцях

Відома в Україні Львівська музична школа-інтернат ім. С. Крушельницької наступного року відзначить своє 80-річчя. Там навчаються діти з різних міст і сіл західної України, в тому числі і з Чернівців. Із директором школи Левком Закопцем ми поспілкувалися під час його приїзду на конкурс “Сурми Буковини”. І поговорили про фестивальну славу нашого міста, успіхи буковинських дітей та про плани зорганізувати у нас восени “Європейські музичні зустрічі”, на яких би виступили кращі учні музичних шкіл кількох європейських країн.

 - Пане Левко, після фестивалю “Червона рута” Чернівці мали славу фестивального міста. Як, на Вашу думку, цю славу повернути зараз, коли, скажімо,  у нас проводиться єдиний у такому роді у всій Східній Європі конкурс “Сурми Буковини”?..                                         

- Перш за все, це дуже цікавий та авторитетний конкурс, де так поєднані  духові інструменти – від флейти до ударних, мідні, дерев’яні. Повірте, не кожне місто у Європі може дозволити собі таку розкіш – провести конкурс духових інструментів. Зараз його  треба  зареєструвати у міжнародній організації, де реєструють такі конкурси. А державні мужі мусять розуміти, що вже мають напрацьований конкурс, який треба підтримувати. Учбово-методичний центр культури Буковини зробив велику роботу, створивши таке музичне змагання. Зокрема, Любомира Мазурик, а також і директор центру Микола Шкрібляк. До слова, пан Микола – надзвичайно великий фахівець у мистецтві, і як на свої заслуги, аж занадто скромний. Ну і звісно, призовий фонд конкурсу треба збільшити втричі. Так Чернівці матимуть ще одну візитівку. За роки свого  існування, конкурс “Сурми Буковини” відкрив талановитих музикантів, які зараз працюють у Європі – Варшавській опері, наприклад, стажувалися у філармонії Бадена. А цим музикантам  тільки по 25-26 років. Зараз ми готуємо списки тих лауреатів, які після конкурсу у Чернівцях підкорили Європу. Повірте, чернівчани будуть здивовані, коли дізнаються, які музиканти починали з вашого міста. 

-  Ви очолюєте одну з найвідоміших музичних шкіл в Україні. Яке зараз відношення до музики у дітей?

-  Львівська школа-інтернат ім. С. Крушельницької  має свою велику  історію, наступного року нам вже 80.  За цей час - близько 3 тисяч випускників.  Багато відомих музикантів закінчило саме цю школу, це десятки народних артистів, Мирослав Скорик серед них. Найпрестижніша музична школа в Україні, і свідчення цьому:  шість  лауреатів міжнародного конкурсу ім. Паганіні – це наші випускники. Ні одна школа у світі немає такого.  Я  тридцять років граю на гобої. І  завжди кажу батькам, що кожна дитина повинна грати на професійному музичному інструменті, хоч він і дорого коштує. Але тоді діти по-іншому грають. Ми встановили контакт з  найвідомішими педагогами в Європі, наші учні мають змогу їздити на  конкурси за кордон. Наприклад, Тарас Демчишин – кларнетист, зараз працює у Японії. Хто би міг подумати, що молодий хлопець підкорить Японію, і таких прикладів багато. Коли я працював над своює кандидатською роботою про Львівську гобойну школу, то читав, як колись українці навчалися у німців, поляків. І тепер так само – діти  вчаться у європейців. Тобто ця європейськість музичної школи тут, на Західній Україні, не переривалася.

-  Яка географія учнів Вашої школи? І скільки буковинців у вас навчається?

-  Діти у нас із 10 областей України. У нас навчалися дуже талановиті хлопчики із Заставни, один із них, Олександр Янкевич, вже  працює у Цюриху, концертмейстер. Чернівецькі музиканти показують дуже високий рівень. Треба сказати чесно, гобой і флейта –  не так яскраво. А мідні духові інструменти – то  ваші трубачі,  мають велику перспективу. Зараз у нашій школі – 415 дітей. Серед них – 15 буковинців.  І буковинські діти  дуже добре підготовлені теоретично. Їм добре викладали фортепіано як другий інструмент. З буковинцями ніколи не виникає проблем, що вони не знають азів теоріїї музики. Інколи, коли слухаю, як грають діти з Буковини, очі відкриваю і не вірю – просто геніально. Дуже гарний рівень підготовки у Мамаївцях також.

-   Які інструменти вибирають діти?

-   Скрипка і рояль на першому місці. Але ми завжди кажемо учням,  що ти будеш добрим піаністом, концертмейстером, і це добре, але коли гратимеш на іншому інструменті, будеш солістом. Наша школа  спеціалізована – це для тих, хто хоче стати професійним музикантом. І це дуже важливо. Духове мистецтво зараз отримало поштовх, бо відкрито кордони. Діти вибирають ті школи, тих педагогів, які їх розвивають як особистості. Музикант – це єдина професія, яка  не має кордонів. Сідаєш у потяг, їдеш, і ти можеш поступити у будь-який вуз там.

-  Як у школу-нтернат ім. Крушельницької можна  потрапити на навчання?

-  Треба скласти іспити. Може бути і 60 і 5 людей на одне місце. Але діти мають можливість жити в інтернаті, а він - європейського рівня. Я об’їхав півсвіту, і скажу, що це дійсно гарні умови. Наприклад, у  Німеччині є три такі спеціалізовані школи, там платять 300 євро за гуртожиток. А у нас – за державний кошт.

-  Ви щороку у журі конкурсу “Сурми Буковини”. Чернівці вам не байдужі…

-  Мені не байдуже духове мистецтво. Легко критикувати – важко зробити. Організатори роблять все можливе. Також із Чернівців моя дружина, тому буваю тут часто. На Буковині дуже багато духових оркестів, напевно найбільше серед всіх областей в Україні. Але музика – це праця.  Щоб діти розуміли, треба багато трудитися, і не менше 3 годин на день, займатися.  Чим беруть китайці і японці? Вони  займаються по 5-6 годин.

-  Ви належите до родинної династії гобоїстів – напевно, єдиної у Європі…

-  Мій батько Мирон Закопець – заслужений діяч мистецтв, переселенець в ході операції “Вісла”. Він дуже полюбив гобой. І у 19 років почав вперше на ньому займатися. 45 років був заввіділом у музичному училищі у Львові. Я був скрипалем, а в училищі навчався грі на гобої.  Мій брат Василь Закопець – гобоїст, вчився у Білорусі, працює у Німеччині. Син Михайло – вчився у мене теж, гобоїст. Ми єдина у Європі династія гобоїстів, і  я дуже пишаюся цим. Гобой – дуже ліричний інструмент. І під нього налаштовується весь оркестр. Він має свої обмежені можливості. Але серед духових у нього найніжніше  звучання.

-   Щороку Ви  прослуховуєте десятки дітей. Як відчуваєте таланти?

-   Видно одразу. Це цілий комплекс: досконало володіти інстументом, грати чисто. І якщо така дитина перед вами, то їй треба дати шанс. Щоб потім вона мала змогу поїхати  вчитися у кращих педагогів у Європі. Зрештою, так було за матінки Австрії.

-   Розкажіть про “Європейські музичні зустрічі” у Львові і звідки бажання провести їх і у Чернівцях?

-  Наша школа започаткувала цей мистецький проект два роки тому. На нього приїжджають молоді музиканти – віртуози з європейських країн. Цього року ці зустрічі відбудуться  у Львові 22 жовтня, і на них приїдуть учні музичних шкіл із Німеччини, Польщі, Чехії, Словаччини, Італії. Оскільки Чернівці мені близькі, то хотілося би цей проект розширити  і провести також на сцені Чернівецької філармонії, залучивши і талановитих дітей з Румунії. Кращі учні спеціалізовних музичних шкіл Європи мають змогу зібратися разом на одній сцені. Такі музичні зустрічі перед цим вже відбувалися закордоном, що дало можливість пропагувати наші таланти  на європейських просторах. Звісно, такий захід потрібно проводити спільно з місцевою владою, адже учасники потребуватимуть проживання і харчування. Але це насправді унікальний проект – юні віртуози з Європи  на одній сцені. І, до речі, ми робимо два відділення концерту, і у другому солісти виступають із симфонічним оркестром.

 Наталія ФЕЩУК, газета “Чернівці”.

Фото автора