Кінопалац «Чернівці» потребує поворотної фінансової допомоги від міської ради
Уже минув цілий рік у режимі COVID-19. Коронавірус закривав чернівецькі кінотеатри декілька разів. Спершу здавалося, що це тимчасово, та як з’ясувалося — ні.
Журналістка Альона ЧОРНА ("Шпальта") поспілкувалася з директором кінопалацу «Чернівці» Русланом Зваруном про виживання в умовах пандемії, про культуру, прогрес та кіно загалом.
Як кінопалац «Чернівці» переживає часи пандемії та як установі вдається триматися на плаву?
Пандемія, що почалася у березні 2020, застала нас зненацька. Ми були переконані, що за декілька місяців усе закінчиться, і далі працюватимемо, як завжди. У нас були плани розвитку кінопалацу: тоді робили запланований ремонт сходів у великий зал. Також дали на ProZorro початок ремонт вбиральні. Та через пандемію призупинилися всі ремонтні роботи, кошти заощаджували для видачі заробітних плат і поточних рахунків. Восени, коли тимчасово скасували карантин «червоної» зони, ми відкривалися. Але та робота завдавала лише збитки. Відвідуваність складала 30% від тієї, що була до пандемії. У такій ситуації жодне підприємство не може вижити без підтримки. А оскільки ми комунальне підприємство, то підтримка може бути тільки від міської ради.
На початку осени звертався за допомогою, але нам відмовили — сказали, що треба шукати кошти в іншому місці. Почали шукати: написали грант в Український культурний фонд і зайняли друге місце. Завдяки цьому гранту підприємство вижило, пережило зиму. Він був тільки до 31 грудня. На цьому етапі вкрай важливо, аби міська рада нас підтримала. Це може бути поворотна фінансова допомога. 2013 року, коли купували обладнання, на допомогу прийшов Калинівський ринок. Міськрада ухвалила рішення — і нам виділили близько 70 тисяч євро, які ми повернули впродовж двох років. Зараз, щоб підприємство могло втриматися на плаву, мусимо знову просити про поворотну фінансову допомогу. Після того, як закінчиться пандемія, плавно повернемося до своїх звичайних показників. Я сподіваюся, що вдруге нам уже не відмовлять, адже влада змінилася, й у мене остання надія на ці прогресивні зміни, що відбулися.
Скільки працівників є у вашому штаті і скільки втратили роботу через коронавірус?
Згідно зі штатним розписом повинно бути 23 працівники. Скорочення відбулися на 10 осіб: одні люди йшли за власним бажанням, хтось пішов на іншу роботу, дехто вийшов на пенсію, один фахівець переїхав в інше місто. Це дуже складно, коли з великої професійної команди залишається тільки декілька фахівців. А найгірше — коли прощаєшся з людьми назавжди. В інший світ за період карантину відійшли двоє працівників…
Ми пройшлися кінопалацом і побачили зроблене. Розкажіть докладніше про виконані роботи.
Багато вдалося зробити завдяки командній професійній роботі. Співробітники кінотеатру – це люди з досвідом, які пропрацювали по 20-25 років. Ми завжди підтримували одне одного, і завдяки цьому маємо гарні результати. Найскладніше зробили впродовж останніх трьох років: повна заміна труб, проводки, ремонт щитової. Тож коли буде капітальний ремонт, робіт буде набагато менше. Це стосується й техніки безпеки, пожежної, силової частини. Найбільше потрібно буде приділити увагу декору, заміні підлоги.
Як управління культури міської ради бачить збереження і порятунок кінопалацу «Чернівці»?
Управління культури давно потребує реформ. Просто цю реформу потрібно було проводити три роки тому. Це ті якісні зміни, без яких ми так і будемо ще в 1978 році. Саме тоді проводили капітальний ремонт кінотеатру «Чернівці». Якщо не займатися розвитком культури, місто перетвориться на сумну, депресивну провінцію. Тож потрібно працювати над розвитком культурного життя. Без реформи воно не відновиться. Це потрібно зрозуміти.
Між іншим, ви помітили, коли розпочався занепад культурного життя у Чернівцях?
Близько трьох років тому розпочався катастрофічний спад. Я ще застав той час, коли було відчуття, що ти — працівник культури. Зараз, на жаль, у мене його немає. Просто бачиш, як течія несе вниз, і самотужки з нею неможливо впоратися. Тож знову наголошую на важливості реформи, які здійснюють особистості – люди, які працюють у культурі, розуміють її зсередини і знають, як потрібно працювати над її розвитком.
Фото Альона Чорна
Джерело: https://shpalta.media/2021/03/14/kino-i-virus-yak-zhive-v-umovax-pandemii-kinopalac-chernivci/
