Карлійчук залишається мером Сторожинця

Дебільний матеріал, і запитання в ньому ідіотські. Наша нездала упузіція хтіла пукнути - та так, щоби у Києві засмерділо. Ну, пук вдався, а шо далі? Карлійчук - господар, альтернативи йому нема, це розуміє навіть самоходка - та, шо на в'їзді до Сторожинця стовбичить. Словом, там, де Карлійчук - дисципліна і порядок, а там, де Бартош з Гуцулячкою - кіпіш, брехня і провокації.  

А хто такий Бартош і чому він має бути заступником? Чому гоппозиція так "обкакалась"? А для чого мерові формувати новий склад виконкому, що "старий" склад не так зробив? Сподіваюсь Букньюз напише, чи слабо? Га пане юркеш?

Істерична реакція Сторожинецького міського голови Миколи Карлійчука на загалом адекватні й притомні вимоги депутатів Сторожинецької міської ради мало схожа на вчинок державного мужа. Хоча за багато років чиновницької служби на різних посадах, при різних режимах, врешті перебування у різних партіях Микола Карлійчук, поза сумнівом, і не таке бачив, проте усе благополучно пережив.

Одна лише історія його падінням з моста в воду чого варта. Злетівши у 2002-му році в річку разом з авто, за кермом якого, як подейкували, він перебував у не зовсім адекватному стані, Карлійчук одночасно вперше злетів і з посади голови Глибоцької РДА. Звільнення ініціював тодішній губернатор області Теофіл Бауер. Довелося тоді Миколі Миколайовичу добряче побігати, збираючи підписи мешканців району на власну підтримку, щоб залишитися у владній  номенклатурі. 

Партійний послужний список пана Карлійчука також вражає. Є в ньому контакти з легендарною СДПУ (о) ще з часів губернаторів Бауера і Романіва, «Нашою Україною» часів Куліша і навіть «Єдиним центром» Балоги. Багато цікавого про його політичні «переконання» чи уподобання можна почерпнути з офіційного сайту ЦВК, включно з історією балотування до Верховної Ради України від «партії троянд»(о) у далекому 2002 році. Врешті, як і щодо подальшої політичної кар’єри полум’яного мера Сторожинця. Він був членом СДПУ(о), «Нашої України», вперше на мера йшов від «Єдиного центру», востаннє - у 2010 році - вже від Партії регіонів. Тепер, як подейкують злі сторожинецькі язики, до переліку політичних попутників пана Карлійчука додалася правляча Партія регіонів, членом якої він нібито став.

Після такого серйозного досвіду політичного флюгерства (не плутати з життєвим) ви й справді повірите, що мер раптом образився на слова депутатів та за розпущений ними виконком?

Кивання на те, що через тиск з різних боків, мер Карлійчук нібито  опинився у складній психологічній ситуації, молився в церквах, часто не виходив на зв'язок, а місце його перебування перед відставкою багатьом взагалі було невідоме -  з розряду фантастики. Хоча саме цим набором несерйозних причин прихильники мера також пояснюють його небажання говорити з громадою після завершення зборів. Тих самих, на яких він оголосив про свою відставку. Так само фантастично виглядають натяки прибічників мера про те, що ні Папієв з Гайнічеру, ні Федорович до останнього не знали, що ж саме надумав сказати на зборах громади мер Карлійчук. І ви справді повірите, що хтось у районі міг затіяти щось без відома губернатора? Хто хоч раз чув або бачив, як завзято губернатор Папієв сперечається з депутатами облради від опозиції (і то через менш принципові питання), ніколи не повірить, що він міг ось так запросто висидіти на зборах й не втрутитися. Не його стиль! Звісно, якщо сценарій того, що відбувалося на сцені не він сам заздалегідь затвердив.

Врешті й посадовці з послужним списком Карлійчука таких емоційних вчинків просто так собі ніколи не дозволять. Чи ви справді вірите, що чиновник, дочка якого є депутатом райради від Партії регіонів, міг би уникнути розмови з губернатором, який очолює цю партію на Буковині? Тому скільки б громаду не намагалися переконати, «що під час виступу Микола Карлійчук знаходився в стресовому стані», а значить, за логікою автора відповідної заяви пана  М.С. Слюсарчука,  діяв, можливо, спонтанно, але поза сумнівом щиро, насправді не витримує жодної критики.

Хоча стрес справді міг бути. Проте не лише через власну неадекватну реакцію на дії депутатів від опозиції, але й як наслідок тієї  небезпечної політичної гри, зіграти в яку спонукали самого сторожинецького мера. Питання в тому, хто спонукав.  Ну, звісно, й для чого…

Оптимістичні заяви представників опозиції, їх дистанціювання від «розборок в середині влади між первинними і вторинними регіоналами», не можуть приховати того факту, що відставка Карлійчука заскочила опозицію зненацька. Рішення депутатів від опозиції про розпуск виконкому виявилося зручним приводом, яким негайно скористалась влада. Місцеві БЮТ і Фронт Змін фактично самі вклали зброю у руки своїм опонентам для масованої атаки на власні політичні сили. Адже Микола Карлійчук, як не крути, справді має високий рівень підтримки з боку громади Сторожинця. І багато людей нині його щиро жаліють й підтримують. Звичайно, простим людям важко розібратися у тому, що насправді відбувається. До того ж їм ніхто не пояснює, що твердим «господарником», наприклад, Карлійчук став завдяки тому, що його попередниками-мерами були вчитель фізкультури і мер-хабарник. На такому тлі будь-хто потягне на образ «батька сторожинецького економічного дива».

Так чи інакше, але захищаючись опозиція бажаного результату не досягне. Їй варто б було давати оцінку господарській та біля господарській діяльності Карлійчука. Спробу такого аналізу зробив лідер буковинської «Батьківщини» Іван Мунтян, коли під час останньої прес-конференції в Чернівцях популярно пояснив: «За часів прем’єрства Юлії Тимошенко в Сторожинецький районі справді було чимало зроблено. Ліквідовано наслідки руйнівної повені, відновлено мости, дороги, будинки. І тільки тому ми маємо в Сторожинці більшість, бо люди відчули цю реальну турботу про себе. А мер Карлійчук якраз освоював ті кошти, які виділяв уряд Юлії Тимошенко. Чудово пам’ятаю, як до мене звертався Микола Карлійчук, а я тоді працював на посаді начальника Служби автомобільних доріг, і просив чим побільше коштів. І ми ці кошти надавали. З 2010 року ми спостерігаємо зовсім іншу картину». Проте цього недостатньо.

Тридцять днів до дня голосування цілком може вистачити, щоб змінити суспільну думку на свою користь. Попри усталене переконання про всенародну підтримку Карлійчука, під час засідання Координаційної ради органів місцевого самоврядування 12 вересня, яке проходило під головуванням пана Брижака, лише два сільських голови  погодилися підписатися під зверненням на його захист. Сільські голови ще добре пам’ятають той час, коли тодішній голова Сторожинецької РДА Микола Карлійчук, перед тим як вперше йти на мера, підгодовував бюджетними коштами свій майбутній виборчий округ. Звісно, позбавляючи такої підтримки інші громади. Бюджет ж не бездонний.

Але тут вже потрібно не заяви робити, а депутатські запити щодо освоєння бюджетних коштів, проведення тендерів, подивитися акти виконаних підрядниками робіт. Цікаво було б  побачити копії договорів, платіжні документи, наприклад, щодо ремонту доріг, встановлення тротуарної плитки, інших капіталовкладень. А ще ж ніхто не вивчив питання, як "твердий господарник" міг допустити, щоб після того як в Сторожинці припинили централізовану подачу тепла, працівникам  тепломережі ще майже півроку нараховували зарплату. Та й процедуру банкрутства підприємства запустили тільки після того, як від його майна практично нічого не залишилося.