Іван Рибак розповів, які цілі в Азовському морі переслідує Росія і як їм протидіяти

Днями Європарламент ухвалив резолюцію із засудженням дій Російської Федерації в Азовському морі. Це очікувана реакція на дії агресора, в тому числі, в територіальних водах України.

Про це в ефірі Ток-шоу "Ситуація"  телеканалу "Прямий" заявив народний депутат України Іван Рибак. 

- Те, що Росія робить сьогодні, здійснюючи блокаду українських портів Бердянськ та Маріуполь, окрім усього, може призвести до збільшення соціальної напруги. Маріупольський порт вже перейшов на чотириденний робочий тиждень, скорочуються робочі місця, через що у цих містах страждають місцеві жителі. Це одне з завдань, яке поставив перед собою агресор, намагаючись у переддень виборів в Україні дезорієнтувати людей. І це стосується не тільки працівників цих двох портів.

- Конфлікт на морі зачіпає всю країну, адже блокада, в першу чергу, унеможливлює експорт металу морським шляхом. А це є відчутною частиною доходу до бюджету, який обслуговує весь український народ. Тобто, такі дії Росії на Азовському морі серйозно б’ють по всій українській економіці. Зернотрейдери вже змушені були переорієнтуватися на Чорноморський порт в Одесі, зазнавши втрат. Окупація акваторії Азовського моря Росією є неприпустимою. Це теж територія нашої держави, яку нам треба захищати.

- Всі вже звикли, що РФ системно зухвало порушує міжнародне право. Ми пам’ятаємо, як у 1983 році в ООН були прийняті відповідні нормативні акти стосовно морського права, до яких невдовзі долучилася Україна. І лише у 2003 році була підписана угода про спільне використання Азовського моря між Україною і Росією.

Як виявилося - недалекоглядна.

- Але тут слід трішки заглибитися в історію і згадати, що Леонід Кучма - тодішній президент, коли підписував цю угоду, перебував під серйозним тиском, викликаним внутрішньою ситуацією в Україні. Розгорталася акція "Україна без Кучми" і колишній глава держави був ослаблений та значною мірою деморалізований.

Саме тиск Путіна на нього і призвів до підписання завідомо невигідної і небезпечної угоди між нашими державами, наслідки якої ми пожинаємо сьогодні.

Щодо денонсування цієї угоди, то є ті, хто "за" і ті, хто "проти". Є аргументи щодо обох позицій. З одного боку ми "за" розірвання цієї угоди, з іншого боку, мусимо прораховувати наслідки, які настануть у майбутньому для нашої країни під час судових позовів України до РФ.

У тому числі щодо незаконного використання наших надр, наших корисних копалин Росією. А це, наприклад, видобуток в наших територіальних водах, на наших шельфах нафти та газу в абсолютно необлікованій кількості.

Зараз Росія хоче перетворити Азовське море у своє внутрішнє озеро. Це потрібно розцінювати, як елемент агресії, як посилення експансії і порушення існуючих угод, навіть тієї, я би сказав, недолугої.

Міжнародне право, засадничі рішення ООН чітко говорять і лімітують дії потерпілої сторони саме у подібних ситуаціях. Це напряму стосується того, що виникло зараз на Азовському морі через нецивілізовані дії Росії.

Міжнародне морське право передбачає 12-ти мильну відстань, яка визначає територіальні води держав, відповідно до затверджених ліній. Але це не було чітко зафіксовано у 2003 році, коли підписувалася та недалекоглядна угода між Україною та Росією. Як наслідок, з цього приводу може виникнути дуже багато питань під час розгляду претензій України до РФ у міжнародних судах.

Як далеко зайде Росія в Азовському морі. Це питання.

- Політика Кремля синхронна з його зомбоящиком. А він працює як на внутрішнього споживача, так і на іноземного, моніторячи настрої у Європі. Бо такі справи, як питання Азовського моря, розглядаються міжнародними трибуналами. Боло б легше, якби можна було застосувати прецендентне право. Але чи є у юриспуденції аналогічні випадки? Навскидку я не пригадаю. Тому, думаю, це питання буде розглядатися міжнародними трибуналами, зокрема, трибуналом ООН. І не виключено, що з 15-ти суддів, Росія все ж зможе переконати кількох. У тому числі, завдяки постійним інформаційним атакам.

- Саме такі цілі переслідує РФ, регулярно звинувачуючи в усьому Україну. Є небезпека, що це може стати тим чинником впливу, на основі якого потім буде прийматися рішення. А ще є загроза, що такий розгляд може затягнутися на десятки років.

- Та попри всі ці колізії, нам необхідно посилювати свої військові позиції на Азові, збільшувати свій "москітний" флот, озброєний сучасними швидкісними бронекатерами з точними гарматами та ракетами. А також всіляко звертати увагу союзників на те, що відбувається на Азовському морі після будівництва Керченського мосту. Який теж зводився без дозволу України, а тому має статус незаконного, - сказав Іван Рибак.