Іван Рибак: Лицарі, котрі боронять свої домівки, свою землю, своїх дітей та жінок - страху і сумніву не мають
8 травня у країнах-учасниках Антигітлерівської коаліції проходять поминальні заходи з нагоди річниці найкривавішої в історії людства війни. Україна, котра потрапила тоді у історичні жорна, у смертельний двобій двох тоталітарних режимів - нациського та більшевицького, заплатила страшну ціну. Ми втратили мільйони співвітчизників - солдатів, котрі воювали по різні сторони фронту: хто у Червоній армії, хто у лавах УПА, у партизанських з'єднаннях, котрі билися і з більшовиками, і з німецькими окупантами, хто у підпіллі. Війна забрала життя мільйонів цивільних українців. На жаль, тоді свободу, навіть такою страшною ціною, ми не вибороли. Ще більше півстоліття Україна перебувала під поневоленням Росії.
Так звана дружба між Україною і Росією, яка забезпечувалася тоталітарною системою, обернулася російською агресією проти України, анексією Криму, тисячами загиблих на Донбасі. Таку ціну, таку плату за довіру державі, котра ніяк не може позбутися імперських амбіцій і загарбницької філософії, заплатили цілі покоління недалекоглядних українців.
Сьогодні ми схиляємо голови перед мужністю і героїзмом простих українців - рядових і офіцерів, котрі не шкодуючи життя звільняли нашу землю від гітлерівців, перед представниками інших національностей, котрі проливали кров за звільнення України.
Велика шана та повага українськими патріотами, котрі у лавах УПА, у інших проукраїнських збройних формуваннях протистояли переважаючим арміям двох тоталітарних країн, що зійшлися у двобої, виборюючи святу мету - здобуття вільної і незалежної України.
8 травня 1945 року Німеччина підписала акт про беззастережну капітуляцію. Україна сьогодні вшановує разом з мільйонами європейців, американців, канадійців, інших людей, пам'ять загиблих у ІІ світовій війні, солдатів і цивільних, чоловіків, жінок, дітей. Героїв і звичайних людей. Як і весь цивілізований світ, прищепивши на груди червоні маки - символ спротиву фашизму, ми засвідчуємо пам'ять про жертв війни.
Більша частина нашого народу прозрівала довго, незалежна держава народжувалася у муках і в повоєнний період. Але сьогодні ми раз і назавжди вибороли право називати проспекти і площі іменами героїв національно-визвольних змагань. Встановлювати пам'ятники справжнім борцям за незалежність і зносити монументи генералам, котрі посилали солдатів, часом беззбройних, у м'ясорубку, щоби вислужитися перед диктатором.
Як це було при звільненні Києва, коли проти німців кинули беззбройних киян у цивільному одязі, як це було під Кенігсбергом, де нашвидкоруч рекрутованих на Західній Україні молодих хлопців, відправили у криваве місиво, кинувши на штурм потужного укріпрайону.
Так, нам доводиться платити кров'ю за нашу свободу і в нинішній час. Щодня гинуть на передовій наші кращі сини і дочки, щодня російські окупанти обстрілюють наші міста та села на Донбасі. Російський чобіт топче наш Крим. Російські спецслужби на багнетах окупаційних сил переслідують та кидають до в'язниць українських патріотів, наших кримсько-татарських братів.
Та щодня ми стаємо сильнішими і сповненими упевненості, що цього разу ми нікому не дамо загарбати нашу землю, що ворог відступить перед силою міцної і надійної української армії, і перемога буде за нами. Нашу армію ми відродили з попелу зради та зневіри, і нині вона є однією з найефективніших у Європі, бо має досвід бойових дій з переважаючим ворогом.
За волю та соборність України під час Другої світової війни, ще 10 років після її закінчення, проти російських окупантів воювала лише частина українського населення. Але ці герої демонстрували зразки мужності та честі, стійкості і віри. Проте сили були нерівні.
Зараз загарбницькій Росії протистоїть вся Україна, кожен громадянин, незважаючи на те, якою мовою він розмовляє. Патріоти, що склали голови у боротьбі за незалежну Україну, були б дуже вражені такою єдністю і силою своїх нащадків. Тепер сили рівні.
Лицарі, котрі боронять свої домівки, свою землю, своїх дітей та жінок - страху і сумніву не мають. Нас не перемогти. Така ціна помилки новітнього російського диктатора, котрий ніяк не може втямити, що має справу з однією з найгероїчніших націй у світі.
З народом, котрий виніс на своїх плечах усі біди і трагедії Другої світової, головною ареною боїв якої була Україна.
Ми пам'ятаємо всіх своїх героїв, ми горді за кожного українського солдата, котрий самовіддано б'ється з ворогом сьогодні!
Іван Рибак
народний депутат України
