Іван Рибак: Час не загоїв чорнобильських ран

Аварія на Чорнобильській АЕС - це не лише велика трагедія людства, це й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків.

 Про це у чергову річницю катастрофи на ЧАЕС нагадав народний депутат України Іван Рибак. 

- Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь.

- Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження радіації.

- Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх добровольців — пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тоді відправились на зустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу. Вічна шана нашим героям! - написав Іван Рибак на своїй сторінці у ФБ. 

ДОВІДКОВО від molbuk.ua (автор - Надія Будна):

Сьогодні, 26 квітня виповнюється 33 роки з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС.

В атмосферу було викинуто 190 тонн радіоактивних речовин, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих у 1945 році на Хіросіму. 

Того дня було дуже спекотно – до 30 градусів. Ми весь день із донькою і чотирирічним сином провели біля річки Прут. Ввечері знайомий, який працював пожежником, сказав, що їх терміново викликають на роботу. 

"Щось трапилося в Києві, – прошепотів. – Тільки ти нікому не кажи, бо це сувора таємниця". Цю звістку якось пропустила мимо вух: "Ну, що там може таке трапитися?" Лише згодом почула про Чорнобиль, хоча спершу масштабів катастрофи не усвідомлювала. І ніхто не усвідомлював. А ця подія стала однією з причин розпаду Союзу. 

Кількість жертв аварії може становити 100 тисяч

Найбільша на той час у Союзі Чорнобильська атомна електростанція була побудована поблизу міста Прип’ять – за 110 кілометрів від Києва. У суботу 26 квітня 1986 року о 01:23 на четвертому енергоблоці стався вибух, який повністю зруйнував реактор. В атмосферу було викинуто 190 тонн радіоактивних речовин. Це склало 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих у 1945 році на Хіросіму. Радіонуклідами було забруднено більше ніж 145 тисяч квадратних кілометрів території України, Білорусі та Росії. 

Для ліквідації наслідків катастрофи було мобілізовано понад 600 тисяч осіб.

134 людини, які були присутні в блоці в момент аварії, отримали променеву хворобу. 28 із них померли протягом місця. За різними даними, кількість жертв чорнобильської аварії може становити 100 тисяч осіб. 

Пожежу погасили тільки 9 травня

Для гасіння пожежі застосовувалися вертольоти, які скидали спеціальні суміші для запобігання ланцюговій реакції, а також пісок і глину. Пізніше виявилося, що вони, можливо, ще більше підвищили температуру реактора. Пожежу вдалося погасити тільки 9 травня. 

Населення про небезпеку зараження попередили з великим запізненням. Перше офіційне повідомлення по телебаченню зробили лише 28 квітня. Майже 250 тисяч людей було евакуйовано з 30-кілометрової зони. 

На Буковині понад 17 тисяч осіб мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської аварії, 29 визнані учасниками ліквідації. До зони посиленого радіоекологічного контролю віднесено 13 населених пунктів області (на Кіцманщині – села Хлівище, Малятинці, Ставчани, Южинець, Шишківці, Борівці; на Заставнівщині – Веренчанка, Звенячин, Йосипівна, Кадубівці, Бабино, Вимушів, Рудка. До зони гарантованого добровільного відселення віднесли село Киселів на Кіцманщині.

Факти

Реактор на Чорнобильськоій АЕС мав ряд конструктивних недоліків, які, на думку фахівців МАГАТЕ, стали головною причиною аварії. Вважається також, що через неправильну підготовку до експерименту з "вибігу"генератора і помилки операторів виникли умови, в яких ці недоліки проявилися на максимальному рівні. 

Першою на місце аварії прибула бригада пожежників під командуванням лейтенанта Володимира Правика, який помер 11 травня від гострої променевої хвороби. Їх не попередили про небезпеку, і вони працювали без протигазів. "Ми не знали, що це реактор, думали – звичайна пожежа, – розповідав водій пожежної машини Григорій Хмель. – Бачили розкиданий графіт. Я вдарив один шматок ногою. Один із пожежників підняв його і сказав, що гарячий. Ми не знали нічого про радіацію. Націлили струмінь води вгору. Потім ті хлопчики, що померли, пішли аж до даху –Коля Ващук, Володя Правик та інші. Вони піднялися вгору сходами. Я вже ніколи більше їх не бачив". У середині четвертого блоку вогонь вдалося погасили лише до 10 травня, коли більша частина графіту згоріла. 

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише Україну, Білорусь та Росію, але також Югославію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Латвію, Естонію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехословаччину, Нідерланди, Бельгію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію, Велику Британію. 

У той час, коли всі іноземні засоби масової інформації говорили про загрозу для життя людей, у Києві та інших містах України проводили демонстрації і гуляння, присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Хоча рівень радіації, наприклад, у Києві, згідно з даними розсекречених документів СБУ, перевищував допустимий у декілька десятків разів.

Із записок академіка В. Легасова: "Коли ми під’їжджали до станції, вразило небо. Вже за 8-10 км до неї виднілась малинова заграва. До приїзду урядової комісії 26 квітня о 8 годині вечора осмисленого плану не було. Фізики передчували, що динаміка подій погіршуватиметься, і наполягали на обов’язковій евакуації. Медики підтримали фізиків, і о годині 10-й вечора, повіривши нашим прогнозам, прийняли рішення про евакуацію. Вона мала відбутися наступного дня. Об 11-й годині ранку оголошено офіційно, що все місто підлягає евакуації. До 14-ї години був повністю зібраний весь необхідний транспорт, визначені маршрути прямування. Евакуація проходила швидко і точно, але були деякі помилки. Наприклад, велика група громадян звернулися з проханням евакуюватись на власних автомобілях. Такий дозвіл був даний, хоч всі автомобілі були забруднені, а дозиметричні пости, які визначали рівень радіації, були організовані трохи пізніше".

У результаті аварії із сільськогосподарського користування виведено близько п’яти мільйонів гектарів земель, довкола АЕС створено 30-кілометрову зону відчуження, знищені та поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.

За даними організації Союз "Чорнобиль", з 600 000 ліквідаторів 10 відсотків померли і 165 000 стали інвалідами.

Наприкінці 1986 року реактор накрили спеціальним саркофагом. Його будували добровольці та мобілізовані солдати. 

У березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможцем була визнана компанія NOVARKA, спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES. 

Останні роки великої популярності набули екскурсійні поїздки в 30-кілометрову зону відчуження. Люди їдуть звідусіль, щоби подивитися на місто-привид Прип’ять, побродити покинутими вулицями, помилуватися неймовірною природою. Журнал Forbes включив ЧАЕС до переліку найекстравагантніших туристичних місць. 

Надія Будна