Іван Мунтян заперечує відповідь Миколи Азарова журналістові на запитання про міст у Маршинцях

16.08.2012, 18:43

У мережі фейсбук щоп'ятниці  прем’єр-міністр України Микола Азаров з 17 до 18 год. відповідає на запитання бажаючих.

Минулої п’ятниці йому задав питання журналіст "Молодого буковинця" Микола Кобилюк. Питання стосувалося мосту в с. Маршинці Новоселицького району, який 2010 року було доручено відбудувати упродовж року. Доручення голові Чернівецької ОДА М.Папієву дав особисто прем’єр Азаров, і пригрозив, що за виконання Папієв «відповідає головою». Минуло два роки, нового мосту в Маршинцях немає, а Папієв продовжує працювати.

Азаров пояснив ситуацію так: «Я хочу вам рассказать об этом случае в селе Маршинцы. После наводнения в 2008 г. предыдущее Правительство выделило большие деньги на ликвидацию последствий, в том числе в этом селе Маршинцы начали строить этот мост. И когда я приехал в село, меня возмутило то, что были истрачены большие деньги, а мост не был построен. И я об этом сказал достаточно категорично. Но тогда я еще не представлял себе вс ех масштабов, а именно: на мост было запланировано истратить гигантскую сумму - 260 млн. грн., и там, безусловно, не надо было строить такой гигантский мост. Можно было вложиться в значительно меньшие расходы. То есть, по сути дела, действовала простая схема воровства бюджетных денег. Там был построен временный мост, и задача местных властей заключалась в том, чтобы обеспечить нормальное функционирование этого временного моста. Мы не могли себе позволить тратить такие большие деньги на строительство моста, по которому проходит очень мало транспорта, в то время как у нас есть тысячи и тысячи объектов, в которые действительно необходимо вкладывать деньги, в той же Черновицкой области. Но когда станем богаче, достроим этот мост, раз уже он начал строиться».

Насправді ситуація з будівництвом моста в с. Маршинці виглядає дещо інакше. Коментує екс-начальник Служби автомобільних доріг в Чернівецькій області, депутат Чернівецької облради (фракція «За Батьківщину») Іван Мунтян:

«Азаров або не розібрався в ситуації, або навмисно її перекрутив.

По-перше, вартість моста була далеко не 260 млн. грн., як він заявив, а «ні багато – ні мало» на 110 млн. менше. Разом з розбиранням старого мосту, будівництвом тимчасового мосту і зведенням нового кошторис усіх робіт становив 150 млн. грн.
Під час мого керівництва Службою автомобільних доріг в області були виведені опори, регеля, залишилося укласти балки і зробити підходи. За два роки перебування при владі уряду Азарова і крайової влади Папієва ці роботи так і не були завершені. Більше того, не закінченими залишилися ще 18 об’єктів, відновлення яких після повені розпочав Уряд Тимошенко – зокрема, у селах Путильського району: Петраші, Розтоки, Усть-Путила та інших.

По-друге, міст планувався не лише як сполучення між двома берегами річки, а як стратегічний об’єкт, і саме цим відрізнявся Уряд Тимошенко від своїх наступників  - стратегічним плануванням. Міст мав налагодити сполучення між двома районами – Новоселицьким і Герцаївським, а дорога «Новоселиця – Маршинці – Герца – КПП Дяківці» забезпечила б переміщення транзитного транспорту в обхід Чернівців – тим більше, що на той час обласний центр ще не мав об’їзної дороги. Також ця місцева дорога, яка з 1 січня 2013 року стане дорогою державного значення, змінить свій статус лише на папері. Хоча завдяки мосту мала би стати реально, насправді транспортним коридором між Румунією і Росією. За 7 кілометрів від Маршинців – кордон, КПП Дяківці. Вкладання коштів у цей міст у перспективі мало би обернутися розвитком інфраструктури в цих закинутих і забутих владою румуномовних районах і великою віддачею. Натомість нинішня влада – від Азарова до Папієва – вкотре показала своє істинне ставлення до Буковини і, зокрема, її румунської громади.

У той же час з боку сусідньої Румунії дорога до КПП Дяківці відповідає рівню І-ІІ категорії. Тобто у зведенні відповідного до міжнародних стандартів мосту в Маршинцях зацікавлені не лише в Україні.

Та прагнення буковинців разом з усією Україною до Європи нинішній владі байдуже, а  будівництво цього моста - необгурноване, адже на їхню думку, обґрунтованою є необхідність  будівництва доріг лише до Межигір’я, Конча-Заспи і до вертолітних майданчиків Януковича, а не в якихось сільських районах України.

Хотів би ще наголосити на тому, що з 334 об’єктів, зруйнованих та пошкоджених в області повінню 2008 року, за час, поки я очолював обласну Службу автомобільних доріг, було здано в експлуатацію 315 – відкриття частини об’єктів проходило за участі Глави Уряду Юлії Тимошенко. Решта не були тоді закінчені суто з технологічних причин – технологічний процес вимагає визначеного часу на кожен етап. Також ці об’єкти не просто були відновлені, вони збудовані кращими, ніж ті, що були зруйновані. Такими були вимоги Уряду Юлії Тимошенко і особисто Прем’єр-міністра. Більше того, було відновлено багато комунальних доріг, зруйнованого житла, зведено цілі нові населені пункти. Також не припинялося ведення планових робіт». 

1