Іван Лазурко: «Поважаю в людях багатогранність, адже це теж мистецтво!»

Іван Лазурко: «Поважаю в людях багатогранність, адже це теж мистецтво!»

27.04.2017, 01:43

Лазурко Іван Ілліч – буковинський митець, випускник Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі. Здібності до малювання, вважає герой, передались йому від батька. Маминою творчістю ж, називає, своїх братів та сестер. Бронзовий призер в змаганнях з гирями, а також чемпіон по вільній боротьбі в Чернівецькій області. Здобуває другу вищу освіту  в напрямі практичне богослов’я. Досліджує Святе письмо. Разом з дружиною виховують чарівну доньку Аманду.

-         Що стало початком твого творчого шляху, як художника?

-         З раннього дитинства мої батьки помітили, що я малюю краще ніж інші. Казали, що в мене добре розвинута уява. У нас вдома була фігурка олімпійського ведмедика, ми з братами його обводили по контуру і розфарбовували.

 «…на уроці змалював з книжки портрет Міхая Емінеску, ручкою в зошит! Вчителька помітила і оцінила, як витвір мистецтва. Це був перший випадок мого визнання …»

 Найкращим ведмедик завжди виходив в мене. Пам’ятаю, мама казала – що наче живий мій ведмідь. Взагалі, я любив малювати, був випадок в школі, коли я на уроці змалював з книжки портрет Міхая Емінеску, ручкою в зошит! Вчителька помітила і оцінила, як витвір мистецтва. Це був перший випадок мого визнання (усміхається).З тих пір я малював зразки для інших дітей, всі художні завдання в школі тоді лягли на мої плечі.

 «…не малювати - я не міг. Всі зошити, всі чисті аркуші були змальовані …»

 Але мені це було тільки в задоволення. В старших класах вчителі провели розмову з батьками і порадили віддати мене в художній гурток. На той момент мої здібності до малювання, як серйозне майбутнє ніхто не сприймав, звісно. Батько приглядав для мене більш серйозні види професій. Але все ж мене віддали до гуртка. В гурток ходив без особливого натхнення, іноді навіть просто, щоб на урок не йти. Але не малювати - я не міг. Всі зошити, всі чисті аркуші були змальовані мною.

-         Користувався своїми художніми здібностями в жартівливих справах, може парти розмальовував?

-         Ні, парти не розмальовував.

 «…Я люблю академізм, класику в мистецтві…»

 Між іншим, мене ніколи мене не тягнуло ні до стрітарту, ні до графіті. Я люблю академізм, класику в мистецтві. На початку творчого шляху, любив малювати портрети, руки людей, машини, велосипеди. Дуже подобалось зображати дрібниці – запчастини колеса, деталі машин, частини людського тіла.

-         З чого починається твоя картина: з цілісної продуманої ідеї чи в процесі заплановані деталі можуть мінятись?

-         Коли я малюю для душі – то мій малюнок починається частіше з процесу. Ідеї, як такої немає – але починаючи креслити якісь штрихи з’являється одразу доповнення, яскраві деталі і в результаті виходить картина. Коли я працюю для замовника – то звісно спершу в мене з’являється продумана ідея. Буває, що люди точно знають, що хочуть побачити на своїй стіні.Тоді я це зображення втілюю в життя, в процесі можу змінювати деякі деталі, але основна ідея завжди зберігається.

-         Де ти навчався малюванню?

-         Спершу - це художній гурток в Юності Буковини, потім - художнє училище, де здобув кваліфікацію: «Різьбяр художніх виробів з дерева», згодом здобув вищу освіту за напрямом «Дизайнер».

 «…Мені орнаменти пам’ятаю снились. Це прекрасно…»

 За роки навчання удосконалив своє об’ємне сприйняття, що є дуже важливим для художника. Мені орнаменти пам’ятаю снились. Це прекрасно… Потім навчався в Мистецькому інституті художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі. Жив 4 роки в Києві, де почав працювати, як художник. Перша моя велика барельєфна робота була виконана в подарунок одному місіонеру за його добрі справи для людей. Після цього я повернувся на Буковину і вже почав працювати на місці. Час від часу, виконую замовлення безкоштовно, люблю малювати в подарунок.

-         Чи вдосконалюєш ти періодично свої навики, відвідуєш майстер-класи, тренінги?

-         Регулярно, з останнього – цьогоріч в Італії проходив курс по нанесенню декоративних оздоблювальних матеріалів на стіни. Отримав диплом про присвоєння кваліфікації. В нас в Чернівцях теж часто бувають майстер-класи художників та презентації нових матеріалів. Завжди відвідую, намагаюсь не пропускати – бо це досвід. Досвід, який я дуже ціную.

 «…я завжди готовий поділитись технікою чи методом, без проблем. Абсолютно відкритий. Готовий допомагати, тільки б люди, які мають хист до малювання – не боялись розвиватись. Дуже хочу, аби талановиті – були на своєму місці і мали можливості для розвитку…»

 -         В тебе є індивідуальні, чи як їх ще називають «секретні», техніки малювання?

-         Ні, хоча є речі, які ніхто не робить як я. Тобто ті, які винайшов методом експеременту і власне, почав застосовувати на практиці, але я завжди готовий поділитись технікою чи методом, без проблем. Абсолютно відкритий. Готовий допомагати, тільки б люди, які мають хист до малювання – не боялись розвиватись. Дуже хочу аби талановиті – були на своєму місці і мали можливості для розвитку. Тому нічого не приховую, всім ділюсь.

 «…Вважаю, що мені дуже пощастило - я зміг реалізувати себе, як художника. Знаю багато талановитих хлопців, які малюють в сотні разів краще за мене, але не змогли знайти свого місця в сфері мистецтва…»

 -         Твоя робота – твоя улюблена справа?

-         Так. Я люблю те, що я роблю. І це дуже мотивує. Я постійно розвиваюсь і росту – це для мене дуже важливо. Думаю, що мені дуже пощастило - я зміг реалізувати себе, як художника. Знаю багато талановитих хлопців, які малюють в сотні разів краще за мене, але не змогли знайти свого місця в сфері мистецтва, працюють в інших спеціальностях, не використовують свій талант.

 «…Кажуть, що я хороший художник, але я вважаю що це не те, що в мене в житті виходить НАЙкраще!..»

 -         Ти уявляєш себе в іншій сфері діяльності?

-         Я не уявляю свого життя без мистецтва, але попри те, встигаю розвиватись і в інших сферах, доприкладу – провів майже двісті весіль, як ведучий, багато читаю по юриспруденції. Ще я люблю читати та писати вірші. Кажуть, що я хороший художник, але я вважаю що це не те, що в мене в житті виходить НАЙкраще!

-         Плани на майбутнє – хочеш свою дизайн студію відкрити?

-         Студію відкрити – можливо. Але точно відчуваю, що буду навчати людей. Мені це подобається, бажаючі є. Питання часу в даному випадку. Почну я це сьогодні, чи через місяць, чи через рік.

      «…дуже ціную в мистецтві перший розмах пензля, люблю коли в людей виходить легко…»

 -         Хто твій улюблений художник?

-         З буковинських – сім’я Марковичів, подобається їх техніка малювання. З українських загалом - надихаюсь Володимирем Півнем. Я дуже ціную в мистецтві перший розмах пензля, люблю коли в людей виходить легко. Не люблю коли довго вимальовують, чіпають кожну лінію.

-         Якими мистецькими техніками в роботі користуєшся частіше?

-         Ніколи не обмежуюсь однією технікою. Це завжди мікс. Завжди щось нове. Люблю складні задачі, це робить мене професійнішим.

-         Чи надаєш ти перевагу якимсь відтінкам?

-         Я люблю працювати з технікою сепія, це грубо кажучи, коричневий з білим, землянистий. Для себе я багато малюю в таких відтінках. Хоча замовлень більше виконую в доволі яскравих кольорах та гамах, це зважаючи на менталітет, все ж наш, буковинський. Люди люблять яскравість.

-         Чи вражали тебе ідеї замовників?

-         Іноді. Ось був випадок, коли я розписував стіну вдома у художника.

 «…Це було таким своєрідним тестом на професійність, а не просто замовленням. Бувало приходжу вранці, а він вночі вже там щось домальовував, змінив, передумав. І ні хвора спина, ні хворе серце йому не заважало втручатись в мою роботу, хоча обіцяв, що не буде…»

 Він на той момент вже не практикував, бо був в поважному віці. Але можете собі уявити, людина все життя пропрацювала з пензлем. В нього була яскрава ідея, складний малюнок, потрібно було лише знайти виконавця. Він запропонував мені і я взявся, хоч і не хотів, бо підозрював, що вгодити в даному випадку буде складно. Це було таким своєрідним тестом на професійність, а не просто замовленням. Бувало приходжу вранці, а він вночі вже там щось домальовував, змінив, передумав. І ні хвора спина, ні хворе серце йому не заважало втручатись в мою роботу, хоча обіцяв, що не буде. А мені це дуже не подобається. Не люблю змінювати коли вже є завершена ідея. Були моменти, що хотілось сказати – дарую вам це все, що встиг намалювати і йду. Не хочу продовжувати. Але не здався. Допрацював. Завершив розпис. Замовник був дуже задоволеним – а я просто щасливим.

 «…Варто вміти визначати прекрасне. Ніколи не втрачати можливостей, і не соромитись дарувати власні малюнки…»

 -         Що ти порадиш людям, що мають хист до малювання?

-         Перше – вмикати фільтр до «брудного» мистецтва. Варто вміти визначати прекрасне. Ніколи не втрачати можливостей, і не соромитись дарувати власні малюнки. Працювати чесно і найголовніше вкладати в свою роботу – добро. Раджу читати книги, особливо біографії людей, що досягли успіху. Це відкриває трохи більше світу, як на мене. І найголовніше – не піддаватись негативному впливу. Мати свій шлях, вірити і не сходити з нього.

 «…Мрію через мистецтво впливати на людей, мрію нести зображенням радість, позитив, усмішку та мир…»

 -         Для тебе важливо впливати на світ чи ти радше піддаватимешся впливу?

-         Я хочу впливати на світ, хочу нести добро. Піддаватись впливу не хочу, бо часто суспільство несе доволі негативний вплив. Хочу не втрачати радість життя, а для цього треба працювати над собою та оточуючим середовищем. Мрію через мистецтво впливати на людей, мрію нести зображенням радість, позитив, усмішку та мир.

Наталя Рижак

1