Історія про те, як радянська влада «спалилася» на спробі підкупу Ольги Кобилянської за 10.000 радянських довоєнних рублів

Прагнучи заручитися підтримкою місцевої української інтелігенції, радянська влада намагалася отримати підтримку від Ольги Кобилянської. Та «спалилася» на спробі її підкупу.

З метою прихилити на свій бік місцеву інтелігенцію, започаткувала видання щоквартального альманаху «Вільна Буковина», де планувалося друкувати твори буковинських письменників, до редколегії якого залучили Ольгу Кобилянську. Також утворили оргкомітет з відзначення 55-ї річниці її літературної діяльності, який мав розробити план урочистих заходів та приурочити їх до дня народження письменниці, 27 листопада, коли їй виповнилося 77 років.

Напередодні, в рамках підготовки до урочистостей, Президія Верховної Ради УРСР спеціальним Указом нагородила її грамотою. До грамоти додавалася також чимала грошова премія – 10.000 радянських довоєнних рублів.

Проте цей останній факт преміювання партія воліла б приховати.

Не знаючи про такий намір партії, в Чернівцях у альманасі «Вільна Буквина» надрукували і Указ про наагородження Ольги Кобилянської грамотою Верховної Ради, і про преміювання її 10 тисячами рублів.

За це керівник обкому парії Грушецький отримав зауваження від члена ЦК КП(б)У, секретаря ЦК КП(б)У з пропаганди і агітації Йосипа Лисенка. Розгляду цього зауваження присвятили окреме питання на засіданні бюро Чернівецького обкому партії 3 грудня 1940 року, на яке запросили також відповідальних за друк Альманаху.

Виявилося, що, на думку секретаря ЦК КП(б)У з пропаганди і агітації, рішення Президії Верховної Ради УРСР друкувати не треба було, щоб «не дати підстави ворогам народу для тверджень, нібито Радянська влада підкуповує письменницю». Така помилка стала можливою тому, що альманах не був направлений до ЦК на затвердження.

За рішенням бюро обкому, секретареві з пропаганди Чернівецького обласного комітету КП(б)У Лучицькому та редакторові газети «Радянська Буковина» Носенко «вказали».

Ніяких свідчень про те, що серед чернівчан поширювалися б чутки про спробу підкупу письменниці не було. Відтак, підстав для таких побоювань з боку цілого ЦК КП(б)У не було.

Ймовірно, тут мала місце ситуація, коли «на злодієві й шапка горить». Самі мимоволі проговорилися, що преміювання було не що інше, як спроба підкупу.

Вже через пів року з невеликим радянська влада хутко зникла з Буковини, і більше письменниці її не бачила.

Василь МУСТЕЦА