І не вовки, і не собаки: з’явилися в найбільш віддалених та безлюдних населених пунктах Буковини …

Є така їх помісь-гібрид. У природі ця помісь трапляється рідко. Однак трапляється. І вона надзвичайно агресивна та небезпечна стосовно людини.

Уперше про її існування в природі дізнався від путивльських лісівників та працівників єгерської служби. Не раз цю помісь вони бачили в районі села Руська та хутора Галицівка – найбільш віддалених та безлюдних населених пунктів. «І що, – поцікавився в них, як мисливець. – на якій віддалі відбулася «стріча?»

–       Приблизно за 200-300 метрів. Зграя у 20-30 собак-вовків вилетіла з густого ялинника і шуганула прямо на нас. Та забачивши, що нас був цілий гурт, дременула назад. А якби 1-2 людини та ще й без рушниць, вони б просто розшматували  їх.

–       А ви що скажете з приводу, чи справді трапляється помісь-гібрид собак з вовками, – поцікавився в голови президії облради УТМР Юрія Борисовича Ткачука. – Щось не віриться, скоріш за все це версія на рівні фантазії?

–       Я особисто не зустрічав. Однак така помісь трапляється, що підтверджено фактами.

–       А в який спосіб це відбувається, Юрію Борисовичу, коли свійський собака ні з того, ні з сього злучається з вовком – звіром, що у лісі та ще й темному?

–       Для наукових досліджень подібне (причому успішно) здійснюється в спеціальних вольєрах, залишаючи наодинці представників вовчої та собачої статі.

–       Зрозуміло. Але не зрозуміло, як подібне схрещування може статися в дикій природі?

–       Формула така. Залишившись без вовка-партнера, вовчиця (хоча це вкрай рідко трапляється) спарюється з собакою-самцем. Відтак гібриди – помісі тримаються поблизу населених пунктів, нападаючи на все, включаючи людей. Самі ж вовки людину минають десятими дорогами. Відомо, що минулого року на терені колишнього союзу вовки тільки раз наважились напасти на людину в далекій Якутії. То був єгер, якого порятував постріл з рушниці.

Ось така вона помісь вовка з собакою. Краще б її взагалі не було.  Так було б краще для самої природи і безпеки людини.

Іван Агатій