Гибне, спливає рибка...

Гибне, спливає рибка і не лише у верхів’ях Дністра, де її дотинають смертельні витоки із добитих до ручки хімпідприємств (Стебник і ще інше), а також по всьому периметру водосховища, яка через катастрофічну забрудненість  перетворюється на стічну канаву. А в його пониззі, де той Дністер знову починається, як уже повідомляли ЗМІ, ще й холера спалахнула. І це тоді, коли водицю з Дністра для спожитку зачерпують молдовани та «щасливі» жителі Одеси-мами.

            Справджуються слова одного з лауреатів Нобелівської премії у сфері екології, котрий років з 20 тому, побувавши в районі знаменитої Бакоти на лівобережжі Дністровського водосховища, милуючись краєвидами нашої сторонки, просто вигукував: «У всьому світі, де я бував, такого дива я ще не бачив.» Водночас той лауреат підкреслив, що рано чи пізно наше водосховище, як, зрештою, всі рукотворні моря світу, загине.

            Той лауреат був не ангел, але глаголив святу правду. Бо сьогодні куди не подивишся чи на річці Дністер, чи на водосховищі, яке при будівництві поглинуло ще й не один цвинтарок, усюди вода цвіте, закисає, мертвіє, щезає в бережках. І що? Найгірше, катастрофічно смертельно для водойми – вони страшенно замулюються. Так, в районі Хотина і вважайте, до самих Перебиківців шар намулу сягає кількох метрів, а подекуди й самої поверхні. А ми плещемо в долоні та ґвалтуємо, що, бачте, гибне риба, включаючи найвитриваліших до всіх нечистот карасиків, які спливають до Заліщиків і ще далі  вгору, де свого часу все суще в Дністрі дотяли витоки з Стебника. Пам’ятаймо.

            Знайомий із заставнівського Василева, гірко кепкуючи з приводу, вповів: «Знаєш, після збирання картоплі пішов охолодитися в річці.

-        І що? – питаю.

-        Такий масний бруд налип після того купання в Дністрі, що навіть аж дуже дорогим шампунем не міг змити з тіла.

-        Знаєш, що допомагає? – порадив. – Візьми просте господарське мило, додай дусту – і враз змиє. До ребер.

Жарти жартами, а забруднення Дністра та водосховища, яке дає тієї електрики в пікові години як кіт наплакав, набирає тотальної катастрофи. Стебники та йому подібні хімічні монстри – то одне. Але й ми «хороші». Разючий приклад. У селі Мошанець на Кельменеччині, частина якого прилягає до урвища водосховища, його жителі влаштували… сміттєзвалище, звалюючи відходи з горба прямо у води водосховища. А що: так легше і жодних затрат. А хтось репетує, що вже й карася на вудочку на юшку не настібаєш.

Одне слово, гибне не тільке риба, але на цьому тлі меркнуть наші честь та відповідальність за долю водойми, зокрема Дністра, який, лукавлячи, зачисляють його до найчистіших річок Європи. І тим, хто так затято глаголить, радимо скупатися в Дністрі десь поблизу Василева чи Заліщиків. Бігме, опісля матимуть зовсім іншу думку.

Іван Агатій.