Хто спродав приміщення Чернівецьких кінотеатрів
Останні тижні у Чернівцях точиться “запекла” боротьба між владою, яка хоче об’єднати комунальні книгарні в одну, і директорами книгарень, які цьому з усіх сил пручаються. Ця містечкова буря у склянці води не вартує навіть площі на електронному ресурсі, аби про це переповідати. Для цього вистачає зацікавлених адептів. Але хочеться повернутись у недалеке минуле і поговорити про не менш важливі речі – кінотеатри.
Колись Чернівці називали містом книгарень. У цьому було раціональне зерно. Люди багато читали, відповідно регулярно відвідували книгарні у пошуках дефіцитних книг. Зараз цей процес обмежується спілкуванням з інтернет-пошуковцем. Проте не забуваймо, що колись у місті крім книгарень було чимало затишних кінотеатрів. Вони не вирізнялись особливим комфортом, зручностями, якістю, ефектами чи ремонтом. Звичайнісінький “совок” в мініатюрі. Але це була шпарина у світ та віддушина у сірій буденності.
Не буду займатись моралізаторством і хапатись за серце, як усе було чудово і треба їх відновити знову. Це утопія і маячня. Зараз з’явились нові сучасні кінотеатри, зі зручними кріслами, попкорном, відмінним звуком та зображенням. Конкурувати старим кінотеатрам з новими було б так само важко, як горбатому “Запорожцю” з новеньким Поршем. Справа в іншому. Кінотеатри закрили, приміщення продали і анічичирк. Навіть важко уявити ринкову ціну цих кінотеатрів на сьогодні. Не помилюсь, якщо мова йтиме про десятки мільйонів гривень.
Де гнівні народні протести під стінами мерії чи ОДА? Де були ідейні студенти того часу з викривальними плакатами? Чому директори кінотеатрів не вимагали залишити все як є? Хто запитає колишнього мера Федорука, куди, кому і за які відкати він передав приміщення в центрі міста?
Для прикладу, лише на вулиці О. Кобилянської було зо п’ять кінотеатрів. Наразі вцілів лише один – Кобилянської, приміщення якого отримав кінопалац. Якщо чутки не брешуть і за ним стоїть відомий у Чернівцях журналіст і бізнесмен Василь Забродський, кількаразовий депутат міськради та досить наближена до екс-мера людина, то все стає на свої місця.
Окрім цього кінотеатру, були й інші: “Зої Космодем’янської”, “Україна”, “Новини дня”, “Малятко”. Зараз у цих приміщеннях що завгодно окрім, власне, кінотеатрів. Колись жодному депутату, політику чи іншому пустобреху не приходило в голову запитати, скільки грошей принесла ця нерухомість місту. Раніше було незручно, а зараз не з руки, бо Федорук став палким опозиціонером.
Саме за каденції Миколи Трохимовича знищили кінотеатр “Горького” на вул. Шептицького. І знову красномовна тиша.
Про кінотеатр “Миколайчука” взагалі мовчу. Його екс-мер просто не встиг продати чи передати диско-клубу. Хоча це не завадило його закрити, а з часом тихцем продати. Прецедентів повно.
Зараз у більшості колишніх кінотеатрів адвокатські контори, ресторани, іноземні народні будинки, крамниці, розважальні заклади. Перелік далеко не повний.
В результаті ми маємо купку горлопанів на чолі з підстаркуватими директрисами книгарень, яким власний шкурнячок ближчий, аніж інтереси якоїсь громади міста. Колишнього мера, який за півтора десятка років перебування у керма спромігся лише розбазарити майно громади. Нинішню владу, якій наплювати на зловживання та порушення і яка живе лише майбутніми виборами. І обкрадених чернівчан, яких ніхто, ніколи і ні про що не запитував.
Лесь Акулін
Джерело: visti.cv.ua
КОМЕНТАРІ (14)
Пане Акулін, як кажуть в Чернівцях: "Фасон!", а по-вашому - "спріться".
По всьому видно, що ви виховувались в кінотеатрах, бо люди, що виховувались в книгарнях, вираз "підстаркуваті директриси" вважають недопусимим.
Валентин
25 травня 2012 19:02
Уважно відстежую долю улюблених кінотеатрів.
У перші роки приватизації місто першим продало кінотеатр ім. Федьковича на Головній. Тепер ця сума видається копійчаною, але тоді його змогла купити відома фірма Ніко, яка зробила в приміщенні тоді ще небачений у Чернівцях шикарний євроремонт. У ті тяжкі часи, ці немалі копійчини стали в пригоді місту.
Кінотеатр ім. Заньковецької , після пожежі. віддали під Польський Народний Дім. Товариство своїми силами робило там ремонт. І це було справедливо, бо українці, євреї, румуни свої Дома мали, а поляки - ні .
Тоді ж німці під Народний Дім отримали Малятко, а євреї під Хессед -Шушану - " Новости Дня".
Кінотеатр ім Горького закрили через аварійний стан. Ремонтувати його місто грошей не мало. Якийсь проект там намагалися реалізувати афганці, але не змогли. Приміщення було виставлено на інвестконкурс. Інвестор отримував приміщення за умови ,що облаштує паркінг для звільнення центру міста від машин. Але почалася криза. Інвестор затих, здається, назавжди.
Приміщення кінотеатру ім .Л.Українки виставили на інвестконкурс ( облаштування культурно-розважального кіноцентру). Конкурс виграла якась фірма "Ренесанс".Про виконання першої черги робіт фірма мала прозвітувати в кінці 2010 року. З"ясувалося,що звітувати нема особливо про що. Тодішній мер попросив поцікавитися фірмою правоохоронців. Власниця фірми опинилася в лікарні. Прихворів і один із радників мера К., який наполегливо лобіював проект цієї фірми. Мера зняли. Тепер взагалі ніхто ситуацією з кінотеатром не цікавиться. Поки що.
До речі, всі рішення про приміщення кінотеатрів приймалися не одноосібно мером, а на сесіях депутатами, більшість з яких і сьогодні засідає в Ратуші.
Кінотеатр ім.О.Кобилянської ніхто не продавав, він в оренді у фірми Забродського. В останні дні своєї депутатської каденції п.Забродський за підтримки своїх колег-депутатів таки протягнув рішення, аби кінотеатр ім.О.Кобилянської включити у перелік об"єктів,які підлягають приватизації. В 2010 р. Забродський спробував приватизувати приміщення. Але оціночна вартість об"єкта, проведена на замовлення міської ради, здалася йому надто високою. У такій високій ціні він звинуватив Федорука. Тому тепер В.І.З мовчки спостерігає за діями Михайлішинаа і його К. Сподівається домовитися з цією командою про зниження ціни на кінотеатр.
Кіноман, екс-чернівчанин
25 травня 2012 19:35
Та ніхто не каже, що це одноосібно зробив Федорук. Але без йог згоди, і це всі знають, у місті нічого не робилось і радою не ухвалювалось. Вона була декоративною.
Кіноману
25 травня 2012 19:42
Напевне що Лесь Акулін не тримав з роду книжки в руках, а тільки і робив, що плентавя по кінотеатрах!.Якщо ти Лесь претендуєш на освідчену людину, то повинен зрозуміти, що і книгарні і кінотеатри, це все важливо. Перше була книга, яка зробила людей ЛЮДЬМИ.
Читач
25 травня 2012 19:55
Хльостко. Але навіть побіжний коментар Кіномана більш фаховий, в ньому більше подробиць і фактів, аніж у статті Акуліна. А має бути навпаки. Той хто пише і має бути найбільш обізнаним. А не той, хто коментує. А на рахунок віку директрис. А в з якої точки зору автор на них дивиться? Чому ці директриси його не влаштовують? Що він зібрався з ними робити, що вводить віковий ценз?
експерт
25 травня 2012 20:36
"Кіноман, екс-чернівчанин" знає дуже багато деталей, про які може знати сам Федя чи його екс-секретар у окулярах. Будемо відмивати Вседорука, щоб потім не соромно йти на вибори :)
проходячий мимо
25 травня 2012 21:53
ну да федорук есть был и будет во всем виноват
стоячий поруч
25 травня 2012 22:48
Василь
26 травня 2012 09:13
Поки немає реальних механізмів звітності влади перед громадою і дієвих засобів контролю громади над владою, то справедливими (в залежності від бази порівняння) будуть обидва висновки:
1. ВИННІ - УСІ!
2. НІХТО НЕ ВИНЕН!
.
Валентин
26 травня 2012 10:03
Щодо кінотеатру на вул. О. Кобилянської (нині кінопалац забродського) Згідно із законодавством України, перепрофільовувати заклади для дітей (а той кінотеатр був ДИТЯЧИМ) заборонено. То чи це зробив не Федорук, якому такі білі крила кіноман, правильніше - федорукоман чіпляє
Соломія
26 травня 2012 22:29
Стаття цілком слушна, а автор цілком слушно зауважує щодо "студентів-свідомітів", які взагалі нічого не помічають окрім того, у що "ненав"язливо" їх "ткнуть мордою" добрі "дяді-політики". По-суті ж, згадані книгарні потрібні лише їх "підстаркуватим директрисам", які перетворили прибутковий скрізь в світі книжковий бізнес на "чахле джерельце" для свого паразитичного існування та тілі все тієї ж громади краю.
Хто вони, директори комунальних книгарень - їх власники? Ні. Інвестори? Ні. Власник приміщень? Ні. Чи може керуючи помираючими, збитковими з їх жеслів, підприємствами, вони вносять неоціненний внесок до спільної справи національно-культурної революції в Україні чи області? Теж ні. Тоді в чому ж справа? В особистих амбіціях і дрібно-шкурницьких інтересах чи використанні переліченого у партійно-класовій боротьбі?
До слова, кінотеатри є не менш важливою складовою естетичного виховання молоді, про що, доречі, на весь світ "трубив" нині покійний свободівець Іллєнко.
Експерту:
Мета, яку, швидше за все, переслідував автор статті, це не викласти всі факти про конкурси й тендери, а лише привернути увагу громадськості до ще однієї ВСІМА ЗАБУТОЇ проблеми. Що ж до "вікового цензу", то, гадаю, непомилюсь, якщо зазначу, що в усьому цивілізовано світі кар"єру менеджера можна розпочати до 35 років і потім все життя доводити свою ефективність. Призначати ж на посади директорів комунальних підприємств людей за принципом родинно-шлюбних зв"язків (Р.Вергун - дружина І.Вергуна, екс-начальника "оспіваного" у палких виступах Ю.Скорейко "профільного управління", швидше за все й обійняла згадану посаду за часів його "керування галуззю") як мінімум некоректно, а в Європі поготів вважається КОРУПЦІЄЮ.
Час би вже студентам-книголюбам перестати заглядати "книжці під палітурку" і шукати там те, чого нема, а по-дорослому замислитися над тим, хто і у яких цілях використовує їх "рвєніє"...
читач
28 травня 2012 11:44
Стаття цілком слушна, а автор цілком слушно зауважує щодо "студентів-свідомітів", які взагалі нічого не помічають окрім того, у що "ненав"язливо" їх "ткнуть мордою" добрі "дяді-політики". По-суті ж, згадані книгарні потрібні лише їх "підстаркуватим директрисам", які перетворили прибутковий скрізь в світі книжковий бізнес на "чахле джерельце" для свого паразитичного існування та тілі все тієї ж громади краю.
Хто вони, директори комунальних книгарень - їх власники? Ні. Інвестори? Ні. Власник приміщень? Ні. Чи може керуючи помираючими, збитковими з їх жеслів, підприємствами, вони вносять неоціненний внесок до спільної справи національно-культурної революції в Україні чи області? Теж ні. Тоді в чому ж справа? В особистих амбіціях і дрібно-шкурницьких інтересах чи використанні переліченого у партійно-класовій боротьбі?
До слова, кінотеатри є не менш важливою складовою естетичного виховання молоді, про що, доречі, на весь світ "трубив" нині покійний свободівець Іллєнко.
Експерту:
Мета, яку, швидше за все, переслідував автор статті, це не викласти всі факти про конкурси й тендери, а лише привернути увагу громадськості до ще однієї ВСІМА ЗАБУТОЇ проблеми. Що ж до "вікового цензу", то, гадаю, непомилюсь, якщо зазначу, що в усьому цивілізовано світі кар"єру менеджера можна розпочати до 35 років і потім все життя доводити свою ефективність. Призначати ж на посади директорів комунальних підприємств людей за принципом родинно-шлюбних зв"язків (Р.Вергун - дружина І.Вергуна, екс-начальника "оспіваного" у палких виступах Ю.Скорейко "профільного управління", швидше за все й обійняла згадану посаду за часів його "керування галуззю") як мінімум некоректно, а в Європі поготів вважається КОРУПЦІЄЮ.
Час би вже студентам-книголюбам перестати заглядати "книжці під палітурку" і шукати там те, чого нема, а по-дорослому замислитися над тим, хто і у яких цілях використовує їх "рвєніє"...
читач
28 травня 2012 11:44
У пана-кіномана, вочевидь, невеликі проблеми з памяттю. Він, певно, вже забув, що горів не к-р Заньковецької, а НІЧНИЙ КЛУБ, спалений в результаті бандитських розборок.
"До речі, всі рішення про приміщення кінотеатрів приймалися не одноосібно мером, а на сесіях депутатами, більшість з яких і сьогодні засідає в Ратуші" - так само й зараз, всі рішення приймаються не одноосібно, а депутатами, тож привязувати якісь конкретні прізвища до питання реорганізації мережі книгарень банально...
до Кіномана
28 травня 2012 15:02
та справа не в тому, як фахово автор написав матеріал, це його особиста проблема. і навіть не в кінотеатрах. таких перепрофільованих приміщень у Чернівцях сотні. усі вони або в оренді, або приватній власності, але про це чомусь ніхто не говорить. треба нарешті відповідати за те, хто і за які гроші їх продав чи передав в оренду. для цього має бути проведено аудит, перевірка.
власна думка
28 травня 2012 15:07