Гендиректор ТВА Тата Кеплер: "Xто намагається бути не там і не там, їм вдвічі важче, тому що їх намагається рвати влада"

Розмовляємо з Татою (гендиректор ТВА Тата Кеплер) про  те, що ж відбулося і не тільки. Eксклюзивне інтерв’ю для ”Чернівці Таймс”.

- Ще раз хотілося почути із Ваших слів. Що сталося? Яку могла вининнути ця пожежа?

- Я вже казала неодноразово і ще повторюся, я не вірю у випадковості, я не вірю, що випадково почав горіти, як мені пізніше повідомили, вимкнений телевізор, тліти і горіти. Я не вірю. Правда, слідство повинно довести, де саме знаходився осередок загоряння, але за фактом у сухому залишку серед 4 телеканалів, сигнали яких проходили через цю релейну апаратну, які знаходять у приміщенні ТРК, у підсумку в ефір не вийшов лише один – це ми. Посеред всього обладнання найбільше постраждало наше.

- Голова облдержадмністрації Михайло Папієв на бріфінгу сказав, що ваші працівники забрали релейну коробку з місця пожежі. Він надавав цьому вагоме значення. Чи потрібний був дозвіл, щоб її забрати?

- Прийшов на місце пожежі наш технічний директор, подивився на коробку і сказав, що вона вийшла з ладу, що її треба ремонтувати. Я сказала “ОК”, якщо ти можеш її забрати і відремонтувати,то… Був уже вечір і комплектуючих для ремонту не було. Він забрав її ремонтувати. Знову ж таки ніхто не забороняв цього робити. Там були присутні всі й ніхто не сказав, що не можна цього робити. Наскільки мені відомо, там були представники РРТ і представники ТРК, і еменесники там були вже, ніхто не казав її не чіпати.

  - Нині коробка відремонтована?

- Відремонтували вже наступного дня. Вона була готова, щоб її поставити.

 - А в чому претензія? Це буле важливо для слідства, щоб коробка  залишалася?

 - Я не знаю, в чому претензії. Так само як і в п’ятницю я зайшла в приміщення апаратної разом із Андрієм Шевченком і Миколою Трофимовичем, запитала у представника РРТ, технічного директора ОД ТРК, чи залишилася тут наша апаратура, я ж знала, що залишилася, вони відповіли, що так. Я запитала, чи можу її забрати, вони зняли і віддали.

- Як будете виходити із ситуації? Ви сказали, що вас пустили по довгому бюрократичному шляху? Що це одначає?

- Нам для того, щоб сьогодні підключитися, є два способи: або ж підключатися через ОДТРК, через апаратну… Або ж нести своє обладнання на Цецино, що, звичайно, для нас прийнятніше, і встановлювати його там. Для того, щоб його там встановити, кабель ми вже проклали, знову ж таки давно цим займаємося, але для того, щоб нам там встановити обладнання, потрібен дозвіл відповідної структури, але вони хочуть, щоб ми підготували технічну документацію і проекти, а це триватиме не один день і навіть не один тиждень. Ми намагалися з ними домовитися, щоб запустити канал у ефір у тестовому режимі, поки виготовлятимемо проектну документацію, але знову ж таки відповіді не отримали. 

- Але те, що ви його не отримали, це в межах норми, або це наводить Вас на думки?

- Я знаю, що просто такі речі вирішуються одним дзвінком.  Про це сказав представник концерну: “Я можу це зробити, якщо мені зателефонують”. 

- Колектив ТВА проводив пікет у облдержадміністрації. Чого ви хотіли Папієва. Що він, на вашу думку він мав зробити чи сказати у цій ситуації?

- Ми би хотіли, щоб пан Папієв вийшов до нас і сказав, що він зробив для того, щоб канал ТВА вийшов у ефір або що він збирається для цього зробити. Він до нас так і не вийшов. Журналісти мої пішли до нього на брифінг і задали пряме запитання, на що він сказав, що він не збирається у це все втручатися. Хоча я знаю, що в принципі це людина, яка могла б, можливо, зробити той дзвінок, про який сказала, після якого концерн сказав би “Ми вас підключаємо”. Він не вийшов, але через певний час до нас прислали Галиця і ми пішли з ним розмовляти. Він сказав, що розмовлятиме лише з двома журналістами, це були Юлія Сафтенко і Толік Никифоряк.  

- Що ви думаєте, коли бачите чиновників ОДА?

- Чесно. Я скажу. Давно думаю. Я думала про їхніх політтехнологів.  Ну тому що губернатор, як очільник міста, краю, області, котрий називає себе господарником і каже, що у нього все тут має бути в порядку. Ніби. Коли відбуваються такі речі, було би здорово, якби він вийшов відразу і сказав, що я з вами. Були би здорово, якби він на це відреагував відразу, наприклад, у вівторок, а не казав у середу нашим журналістам про те, що взагалі ви самі в усьому винні. Тобто він як голова області, у заступника, у котрого вже був конфлікт із журналістами, я вважаю, що він міг відреагувати на цю ситуацію трохи інакше і продемонструвати своє добре ставлення до журналістів.

 Те, що ми говорили під стінами сьогодні, ми говорили абсолютну правду, ми казали: “Ми же стільки разів приходили висвітлювати те, що ви робите,  коли нас запрошували. Тепер ми вас просимо вийти і поговорити з нами, будь ласка, зробіть це”. Але він цього не зробив. Я вважаю, що насамперед у всьому присутній людський фактор і це все якось не по-людськи.

Тобто є форс-мажорна ситуація. Це історія про те, як 50 людей продовжують виконувати свою роботу, але вони не виходять у ефір. Це все одно що вас зачиняють у якійсь кімнаті й не випускають звідти, ви в ній робіть, що бажаєте. Мені здається, що якби губернатор інакше відреагував на всі ці події, то, по-перше, кредит довіри до нього відразу ж виріс. Так здається. Можливо, я помиляюся.

- Ви стали ворогом влади?

–Я раніше її не розуміла… дуже поверхово… а зараз я перестала її розуміти ще більше. Взагалі. За визначенням. Я не розумію, як може відбуватися у цивілізованому світі, у цивілізованому суспільстві те, що відбувається. Це, мені здається, виходить поза будь-які норми, межі, рамки. І що найпарадоксальніше у цій ситуації, мені всі пишуть: “А що ж ти хочеш? Ти ж у цій країні живеш”.

- На тому ж бріфінгу Михайло Папієв сказав, що канал ТВА належить депутатові Андрію Пишному…

- Якщо точніше, його дружині.

 - Папієв послався на « Українську правду». Там написали, що Андрій Пишний… Тобто, ваш канал належить опозиціному політику. Скажіть, якщо хтось з чиновників -представників влади звернеться до каналу із проханням, що хочу донести інформацію, звернутися до громадян тощо, двері для нього будуть відкритими?

- Абсолютно “так”. Ми збираємося вийти в ефір. Ми намагаємося бути максимально зваженими. Тому що це важливо. Кажуть про об’єктивність. Мені здається, ця зваженість і є об’єктивність.. Новини канал, як подавав, так і подаватиме, але…(посміхається)

 - Попосміхалися

 - Ні. Не попосміхалися. Але.. ну дайте ж нам вийти в ефір.

 - Трохи про творчу біографію розкажіть?

 - Я з 16 років поїхала в Київ, З 19 працюю у продакшн. Моя посада завжди називался — продюсер. Я була і лінійним і креативним продюсером, писала сценарії, будувала студії, ми організовували художні виставки і навіть працювали із книгами: Ліни Костенко, Богдана Ступки.

Яким Ви хочете бачити канал? В який бік Ви його трансформуєте?

Ми хочемо бути соціальним, інформативними. Тобто, у нас є ремесло і ми його вміємо. Якщо тобі даний голос, то – говори. Це дуже важливо, мені здається. Якщо ти можеш сказати щось важливе, щось потрібне. Наприклад, Іра Сагайдак провела журналістське розслідування про візочників у місті. Ми хотіли обладнати пандуси, зараз якраз у процесі, збираємо дозволи на ці пандуси. Їх нема, і ми цим зайнялися, щоб, власне, дізнатися, чому їх нема. Була історія під час цих розслідувань. Ми познайомилися з хлопцем, якого звуть Саша, йому 23 роки, він спинальник, він лежав і …гнив. Його не хотіли відправляти на лікування у Донецьк, у Чернівцях відмовлялися підписувати документи. Іра зняла серію сюжетів про нього і стукала в усі можливі й не можливі двері, після чого нам зателефонував цей Саша і сказав: “Ви уявляєте, до мене їдуть лікарі. Такого не було ніколи, 3 роки я цього чекав”. Це дивовижне відчуття насправді. Ми просто хочемо, якщо ми можемо щось робити.

-ЗМІ у нас є інструментами, зброєю у політичній боротьбі, у тому числі – телеканали. Навіть більшою мірою – телеканали. Як  Ви… переживаєте цей факт?

-Я не вважаю це правильним. Подивіться де я і де політика. До речі, у Жадана є прекрасний вірш під назвою “Мій старий”. Читали? У всіх цих ситуаціях я згадую конкретно цей твір. Там, мені здається, описано все, що відбувається у нашій країні сьогодні. Я розумію, що без політики, на превеликий жаль, сьогодні, очевидно, не працює жоден бізнес, куди не плюнь. Це дуже невеселий факт. І дуже сумно, що канали всі в усій країні поділяються на владу й опозицію. А ті, хто намагається бути не там і не там, їм вдвічі важче, тому що їх намагається рвати влада, тут приходить опозиція, типу ми вас захистимо. А нам не потрібно. А ми взагалі збоку і просто хочемо працювати. Якби можна було взагалі зробити чистий канал, без політики, це було б дуже здорово. У нас сьогодні навіть політичної програми нема. І не хочеться отруювати ані криміналом, ані насиллям, цей фальшивою гостротою.

 - Це ризиковано

- Є проекти, на яких канали заробляють. І вони не завжди відрізняються якістю. Ну так дивишся, і може хотів би чогось іншого. Але є проекти, без яких не може бути наш канал. Ось ті ж «Сімнадцять хвилин правди». Все одно усі ми родом із дитинства. І це про нас говорить, бува. більше, аніж усе, що відбувається зараз.  І тепер ти можеш бути грізним і не виходити до преси, але колись ти був маленьким хлопчиком і тебе обіймали і тєтєшкали, і в щічки цілували і говорили: «Ой, який ти хорошенький і солоденький». Це дуже важливі речі.

-Ви працювали із Василем Забродським досить тривалий час. Що зараз про нього думаєте?

- Я про нього не думаю. Я не хочу думати  про людину, котра дозволяє собі публічні антисемітські висловлювання на мою адресу. Це низько.  Але не хочу переходити на особистості.  Він несправедливо вчинив у всіх відношеннях, тому що правда зовсім інша. Мені здається, якщо ти так вболіваєш за долю підприємства, якому ти віддав так багато часу, радій його перемогам, засмучуйся його поразками. Це чесно. Я не буду коментувати. Відверто, не маю бажання про нього говорити взагалі. Він говорить постійно, а я от не хочу про нього говорити.   Те, що він пише у соціальних мережах, те, що він каже журналістам, і те, що він каже у телефонних розмовах і текстових повідомленнях, це абсолютно різні речі. Це все, що я можу сказати і витрачати свій час на те, щоб думати про нього, я не хочу. Він може звинувачувати мене в чому завгодно, навіть у тому, що  потопила “Титанік”, ОК.

 Розмовляв Сергій Воронцов

http://times.cv.ua

фото versii.cv.u