"Журналіст", якого обматюкав Москаль, виявився колегою Бондаренка

«Журналіст», через якого народний депутат України Геннадій Москаль спочатку згадав весь запас нецензурної лексики, а потім втратив сон, виявився колегою Костянтина Бондаренка.

Псевдо-журналістом, який вперто відмовлявся представитися, чи бодай показати своє посвідчення, виявився експерт Інституту Горшеніна Володимир Застава, який частіше роздає коментарі журналістам, ніж сам виходить на вулицю за інформаційними матеріалами. Можливо, саме незвичність «вуличної» журналістської роботи змусила експерта провокативно поводитися у Чернівцях.

Про те, що Застава працює десь журналістом, чи навіть виступає як незалежний журналіст (як він сам себе ідентифікував), не чув навіть всезнаючий Google. Тож не дивно, що буковинські журналісти, як і їх столичні колеги, не змогли допомогти Геннадію Москалю у ідентифікації провокатора.

Варто зауважити, що конфлікт між Заставним і Москалем трапився тоді, коли міліція вилучала незаконні листівки, які начебто були надруковані опозицією проти провладного кандидата Віталія Михайлішина. А в останній перед виборами тиждень в Інтернеті з`явилося відео, згодом показане по одному з чернівецьких телеканалів, на якому Геннадій Москаль облаяв нібито журналіста.

Нагадаємо також, що у розпал виборчої кампанії до Чернівців завітав і інший представник Інституту Горшеніна, а саме – його колишній директор – Кость Бондаренко, який на прес-конференції агітував проти опозиції і її кандидата – Миколи Федорука.

Однак, як і пророкував Москаль, депутатом Верховної Ради від міста Чернівці став Микола Федорук, набравши 52,04% голосів.

Джерело МістоЧ

Те, як подавали цей "конфлікт" деякі чернівецькі ЗМІ та про роль "політологів" в останній виборчій кампанії під час прямого ефіру програми "Суть речей" на Станція ФМ від 1 листопада говорили ведуча Оксана Денисюк та запрошені гості: Анатолій Круглашов, доктор політичних наук ЧНУ та журналіст Юрій Чорней.

Юрій Чорней:  Пригадую, як під кінець виборчої кампанії, коли напруга зросла до небачених розмірів, де в кого почали здавати нерви. І я б зауважив, що дуже неправильно, коли суспільство закидає таку думку, як «продажний журналіст». Насправді журналісти не купують одне одного, насправді є купець і, очевидно, нерви здавали у купців, які готові були вкладати гроші в те, щоб журналісти відповідним чином реагували.

Пригадуєте, як на останніх тижнях була дуже емоційна заява нашої колеги, яка звільнилась на знак протесту з одного із місцевих телеканалів? Я свідомо не називаю не її ім’я, ні канал – я можу говорити тільки з точки зору дотримання журналістських стандартів і того, що вона казала. Я не знаю, якими мотивами вона керувалась, тому що зараз є намагання все перевести на обговорення її особистих рис, її стосунків з менеджментом на каналі, але я думаю, що це абсолютно не правильно. З її боку був зовсім інший посил – вона заявила, що її змушували на телеканалі готувати оту джинсу, про яку ми говорили, і навела кілька прикладів – конкретного кандидата не можна було називати, що він є представником Партії регіонів, не можна було називати те, що він займає певну посаду в міському самоврядуванні. Ось цю річ ніхто не обговорював – всі кинулись говорити про те, чи купили її, чи не купили. Я маю підстави стверджувати, бо я теж про таке чув, що ті тези, які вона озвучила – справді були і в інших газетах. Коли двоє людей знають про це, то є підстави говорити, що так воно було насправді.

І далі почались порушення журналістських стандартів на цьому каналі. Наведу конкретний приклад, бо зараз це активно обговорюється у Фейсбуці та на сайтах, можливо, воно ще не вилилось в газети, втім, шанований мною «Молодий буковинець» писав про цей конфлікт. Всі вимагають факти – наводжу факти, яким чином було зманіпульовано свідомістю виборця. У п’ятницю за два дні до голосування робиться на цьому телеканалі сюжет про те, що міліція накрила штаб з передвиборчою «чорною» агітацією одного з кандидатів у депутати, подається синхрон відомого депутата Москаля, який там нецензурно лається. У люди, які дивляться цей сюжет, у них дійсно складається враження, що міліція викрила якийсь склад з чорною продукцією, де ображають честь і гідність кандидата і народний депутат замість того, щоб визнати це, навпаки, нападає на людей.

А що ж виявляється насправді? Я ж знаю – та листівка, яку вони наперед, без рішення суду, оголосили «чорним піаром», не містила матерних слів, там були вихідні дані, все було і містила правдиву інформацію, бо містила інформацію з офіційного сайту ЦВК – там було вказано, що цей конкретний кандидат таки є членом Партії регіонів і його висували від Партії регіонів. Як журналіст міг собі дозволити в ефірі сказати, що накрили склад чорної піар-продукції. Це маніпуляція? Однозначно маніпуляція. У цьому сюжеті подається тільки одна сторона, немає пояснення другої сторони – і ось про що потрібно говорити.

Однозначно, що так не повинно бути і це злочин проти суспільства. Як з цим боротись? Журналісти думали про це, як вийти із цієї ситуації, але, на жаль, однієї доброї волі журналістів тут не достатньо. На жаль, наша журналістика – це дзеркало, в якому відображається наша політика і значною мірою суспільство, на скільки вони є непривабливими – на стільки непривабливою є журналістика. Ми не можемо стверджувати, але ми можемо здогадуватись, що цей сюжет – це запит якоїсь політичної сили на такі сюжети, я не думаю, що журналіст ні з того, ні з сього, йому щось стукнуло в голову і він вирішив на стільки не професійно маніпулювати, пересмикувати факти та недотримуватись цих стандартів. Тобто, воно у нас все обговорюється, кипить…я знаю колег, які говорили про те, що готові не подавати руки топ-менеджеру цього каналу, я не впевнений, що це не подавання руки щось змінить – він просто цього не помітить, тому що насправді для того щоб змінились самі журналісти – потрібно, щоб їх перестали спокушати, повинен зникнути цей запит на брудну, маніпулятивну новину. Хто формує цей запит – ми вже про це говорили з вами, не ми з вами один одного підбиваємо і Анатолій Миколайович теж мені не телефонував і не казав – Юра, напиши чи покажи щось таким чином чи іншим. Є люди, які готові вкладати у це гроші і вони їх вкладають. І ми можемо скільки завгодно не вітатись один з одним, не заходити у приміщення, де знаходиться та людина, яка порушила ці стандарти. Вона скаже – це мені навіть на краще, я так і надалі буду порушувати і ще бездарніше це робити і т.д.

Ведуча: результати в яких округах були для вас найнесподіванішими?

Юрій Чорней: ... Я ніколи не повірю, що хтось знав, якими будуть результати, політологи цим грішать, а журналісти менше собі цього дозволяють. Просто всі потім лінуються підняти прогнози. От колега Анатолія Миколайовича, дуже поважний політолог, мій однокурсник Костя Бондаренко – ледь не прямим текстом називав іншого переможця, і відповідно бачите – воно сталось не так, як гадалось. Ми тут обговорювали журналістів, але дуже цікаво себе на цих виборах поводили і деякі Анатолія Миколайовича, я маю на увазі наукову еліту. Мене, наприклад, що вразило, у явно джинсових матеріалах, хоча я не можу стверджувати, бачите на скільки я обережний і збалансований журналіст, але там були ознаки джинсовості, і мені, як професіоналу їх видно – але мене дуже щиро здивував один коментар одного дуже поважного чоловіка, коли він, аналізуючи прес-конференцію одного з кандидатів, сказав – та вона була на стільки не цікавою, що журналістам було не цікаво. А все було з точністю до навпаки, тому що я був на тій прес-конференції і вона навпаки була неймовірно цікавою, це була одна з перших конференцій Федорука. Навіть Віктор Довганич та Забродський, які були там присутні сказали, що вас таким іще не бачили. І тут політолог починає казати журналістам, що вона була не цікавою. По-перше – його там не було і я це веду до того, що люди завжди повинні покладатись на себе – не на журналістів, не на експертів. В кінці кінців вибір роблять вони і цим вибори й цікаві. поки що ці вибори проходили не у дуже простій атмосфері, але все таки люди могли проголосувати, вони переживали за свій вибір – цим вони були цікавими для журналістів і цим цікаві результати. 

Анатолій Круглашов: я спершу, якщо дозволите, відреагую на закиди пана Юрія та зауваження, справедливі, до речі, зауваження. Тут треба розрізняти, що політологія та політологи – у нас досить часто ці терміни вживаються, як кажуть, в сує. Дуже часто люди, які навіть за своїми дипломами не є політологами, вони фігурують як політологи. Я знаю випадки, коли представники фізико-математичних наук показують себе як політологи, дуже часто історики цим грішать. Але навіть серед, скажемо так, умовно патентованих політологів, теж потрібно розрізняти різні ролі та іпостасі – це політолог-аналітик, який здійснює неупереджений аналіз, який говорить від імені наукового підходу до тих чи інших явищ, зокрема виборчого процесу, чи це політолог, який вже працює політ консультантом, іміджмейкером, політтехнологом у штабі тих чи інших політичних сил чи кандидатів. У такому випадку, людині моральні чесноти не повинні позволяти говорити про себе, як про політолога. Він би сказав – так, за освітою, фахом та основною освітою, у вільний від виборів час, політолог, але зараз я працюю іміджмейкером чи політтехнологом у штабі тієї чи іншої партії. На жаль, люди цього не роблять. Там має бути червона риска – зараз перед вами не політолог, а політтехнолог. От, якщо б у нас був і етичний кодекс, і багато чого іншого …я візьму приклад Польщі. Там. Якщо людина порушує етичні норми, політолог, наприклад, і виступає не у тій своїй якості, а використовує свій бренд на користь будь-якої політичної сили, він втрачає доступ до багатьох речей. Тому що асоціація політологів заносить його у чорний список, а будь-яка шануюча себе телерадіокомпанія, спершу дивиться у список Асоціації політологів, чи є ця людина компетентна у тих чи інших питаннях. Якщо ця людина порушила кодекс вимог до експертної оцінки і почала займатись пропагандою або провокаціями – все! Цю людину ні одне поважне видання, крім бульварної жовтої преси, не запросить. Там теж це потрібно брати на озброєння – цей закид прозвучав, оскільки в нас як несформована етика журналістського середовища, так само у нас несформована етика медійного представництва політологів. У нас політологія як наука, і політологія як недійний продукт не рідко дві різні речі. На екранах ви часто бачите людей, які політологами не є, або давно перестали ними бути. А щодо несподіванки виборів – ... багато сюрпризів, не всі вони позитивні, але ви праві – давати остаточні оцінки і саме головне видавати замовну соціологію за прогнози виборів - не варто. Сто разів потрібно подумати, особливо науковцям, які хочуть бути експертами, а не просто отримувачами разової фінансової винагороди, під чим підписуватись і в чому брати участь.