Фотографію митця Дмитра Чорнокози на добрім словім пам’янімо

Давно його нема та й не буде поміж нас. Але споглядаючи цей сюжет з кладкою через бистрий Черемош в районі села Петраші Путильського району, як сьогодні пригадую слова Дмитра Ілліча: «Ану, хлопці, пройдіться цією кладкою. Ну не гоже, аби мій знімок вийшов та ще й без живої душі. Хотілося б здріти весільну пару, що побралася та на рушничок стала з нашої та Івано-Франкіської сторони. Але стільки не мандрую улюбленою для себе Путильщиною, так і жодного разу не вдалося побачити. Та най хоч так буде, бо вже не знаю чи встигну…». А через тиждень Дмитра Ілліча не стало. Він коло тієї кладочки передчував кончину, тому й поспішав. 

І я, побувавши з фотомитцем Дмитром Чорнокозом практично в кожному буковинському селі та хуторах краю, завжди, вкотре, навідуючись в гори, неодмінно запиняюся в Петрашах, де та кладка над водою Черемоською висить. Подовгу вдивляюся в картинку з цією кладкою і згадую слова Дмитра Ілліча: «Ану, хлопці, пройдіться цією кладкою…» (p.s. Було це далеко 2001 року, коли жовтень опалим листям землю встеляв).

Іван АГАТІЙ