Фасад обласної лікарні у Чернівцях: наочний символ чиновницького марнотратства і безгосподарності чи злочин?

Фасад обласної лікарні у Чернівцях: наочний символ чиновницького марнотратства і безгосподарності чи злочин?

18.03.2019, 18:00

"Чому бідні – бо дурні. Чому дурні бо бідні", -  народна мудрість давно поставила діагноз  багатьом процесам, які відбуваються в Україні загалом, Чернівцях і Чернівецькій області зокрема.  Єдине уточнення, якої потребує сентенція, це визначення ролі і місця вітчизняних можновладців у цьому замкненому колі  безгосподарності і злої волі. Здавалося б, вже й якісь гроші з’явилися для вирішення тих чи інших суспільно важливих проблем, не спостерігається тільки бажання ефективно і по-господарськи їх витрачати. Бо чим іще пояснити, що ремонт фасаду обласної лікарні у Чернівцях, на який виділили 12 мільйонів ще не завершився, а стіни вже лупляться.

Не потрібно бути фахівцем, якими журналісти, безперечно не є, щоб зрозуміти: вкладати мільйони у фасад стіни, в якій течуть труби – це звичайне марнотратство, якщо не посадовий злочин. Для чого тоді цілі управління будівельників, якщо допускають таке? Перший ліпший чернівчанин знає, що не помінявши сантехніку робити вдома євроремонт - значить просто викидати гроші на вітер. Чи не через намір асфальтувати вулиці, не замінивши старі мережі, городяни зараз активно критикують міську владу за безгосподарність? Невже в управлінні капітального будівництва і дорожнього господарства Чернівецької ОДА працюють фахівці, які не розуміють елементарних речей? Того, що до снаги осягнути звичайним чернівчанам. 

На прес-конференції начальника управління капітального будівництва і дорожнього господарства Олександра Пуршаги журналісти справедливо обурювалися, що ремонтні роботи часто виконуються формально. Якби підрядник, який приходить на об’єкт робити фасад, пройшовся по корпусу і пояснив, що робити його немає жодного сенсу, поки не ліквідовано витоки,  то це було би по-господарськи. Але у Чернівцях не так.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ремонт фасаду обласної лікарні у Чернівцях, на який виділили 12 мільйонів ще не завершився, а стіни вже лупляться

«Нараду з даного питання проводив заступник голови Чернівецької ОДА Ігор Богатирець з виїздом на дану установу, - розповів журналістам Олександр Пуршага. - Я хочу пояснити тільки одне, що даний об’єкт не завершений, в цьому році буде завершений. Там є проблема в тому, що… на сьогоднішній день там робилися ремонті роботи фасаду, внутрі зданія є проблеми з мережами, десь – я не знаю, чи то каналізаційні мережі, чи то водопровідні. Відповідно та волога просочилася наружу і десь показала свій слід, як кажуть,  на фасаді. Відповідно на сьогоднішній день підрядник повинен все устранити, вийти на це місце, відпрацювати, переробити, щоб був порядок. Це є старий об’єкт, навіть не знаю скільки йому є років, тому там проблем дуже багато. Але подивіться: на сьогоднішній день там зроблено фасади, дорожки, внутрі певні мережі замінені…

Ну, нас критикували, критикуйте і далі…  Але хотілося б, щоб ви звернули увагу на ті роботи, які зроблені. Ми за свою роботу відповідаємо, підрядник, якщо там є якісь певні зауваження, цього року все поправить. Ви не забувайте, що ці кошти освоювалися в кінці року, вже було холодно, але всі роботи зроблені. Ті погрєшності, що є, мусять бути усунуті. Об’єкт не буде прийнятий. Поки він не буде зданий, повністю переданий в межах тієї проектної документації, яку нам надала обласна лікарня. Нам завжди не вистачає коштів. Якби на ту обласну лікарню дали стільки, скільки потрібно, щоб зробити комплексний капітальний ремонт всього, це було би одне. А так кошти обмежені, відповідно головний лікар він бачить фасад у жахливому стані, давайте трішки його підремонтуємо, у третьому корпусі, де ми міняли, там мережі були в жахливому стані, тому тут він хоче міняти мережі. Перекрили патологоанатомічний корпус… Зробимо частину того, частину того. Я відповідаю за ту роботу, яку ми зробили. А пропозиції нам подає балансоутримувач. Я його розумію, бо треба ремонтувати все», - сказав Олександр Пуршага.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пуршага закладає у Чернівцях ще один «золотий» довгобуд за схемою перинатального центру?

Начальник аналітичного відділу УКПіДГ Чернівецької ОДА до цього додав:   

«Я вам зачитаю назву проекту. Замовником цього проекту була безпосередньо сама лікарня. І ми працювали з тією документацією, яка була розроблена замовником. Називається цей проект, щоб вам було зрозуміло, капітальний ремонт фасаду, корпус номер 3, 5, 7, 8, 12. Окремо покрівлі корпусу номер 8, окремо сантехнічних мереж і благоустрою території. Там є цих корпусів велика кількість, і в кожному корпусі щось окремо виконується. Якщо фасади робили, але не робилися мережі, відповідно все вилізло наружу. Я вам хочу ще доповнити, що, наприклад, департамент охорони здоров’я попросив нас виступити заявниками на конкурс 2019 року від ДФРР і вони знову подали проект, який називається капітальний ремонт інфекційного корпусу і приймального відділення, вартість якого 23 мільйона.  Тобто, якщо говорити про обласну клінічну лікарню, це історія, яка не має закінчення. Поки дійде до завершення ремонту усіх корпусів, доведеться ремонтувати з того, що починали  в 2010 і 2012 роках. Тому що там роботи виконувалися 10 і більше років тому. Робити щось за межами проекту не можна, бо це нецільове використання коштів. Прийде рахункова палата і скаже, що роботи виконані не відповідно до проектно–кошторисної документації».  (Кінець цитати).

Можна скільки завгодно шукати виправдання для власного марнотратства, перекладаючи вину за відсутність стратегічного бачення ремонтних робіт на головних лікарів і вітчизняне безгрошів’я, але незаперечним залишається факт: якість виконання робіт, навіть на таких особливих об’єктах, як лікарні, явно не серед пріоритетів у будівельників.

Прикриваючись папірцями проектно-кошторисної документації, будівельники швидко освоюють кошти, а що буде з даним об’єктом вже за рік-два, їх наче й не обходить. Проблема, звісно, стосується не простих роботяг, які важкою працею заробляють собі 7-8 тисяч гривень на життя. Мова про тих посадовців, яких поставлено не просто контролювати бюджетні потоки, а ефективно і з розумом ними управляти, щоб і так нечисленні вливання було використано максимально ефективно, зі стовідсотковою віддачею. І бажано не для власних потреб, а потреб громади.      

Фото: депутатки Чернівецької обласної ради, лікарки Ольги Кобевко.

1


КОМЕНТАРІ (2)

Фото депутатки Ольги Кобевко. А текст чий? Хто так глибоко копав, аж до балансоутримувача, і спеціально пропустив власника майна? 

avatar

питання

18 березня 2019 17:27

… Шпиталь побудований у середині позаминулого століття. Високий цегляний паркан обіймає два з гаком гектари площі з невеличкими дво- та триповерховими будівлями окремих відділень і двома скверами з клумбами, лавами та високими тінистими деревами. Тут гуляють хворі. Тридцять років назад було три сквери, але на третьому збудували п’ятиповерховий корпус для хірургії та реанімації. Він височіє, як «Родіна-мать», серед інших невеличких файненьких споруд, явно псуючи архітектурний ансамбль. Однак його вклад у шпитально-виробничий процес відчутний. Додалося двісті койко-місць, п’ятдесят робочих місць для медпрацівників і п’ять операційних, де дорослим громадянам області мають можливість відтяти будь-який орган, котрий за впевненістю лікарів лишній в організмі.

Одразу від брами Петро Петрович міг повернути направо до одноповерхового адміністративного корпусу, де знаходилися кабінети його та двох заступників, але повернув наліво по круговій асфальтованій доріжці, щоб уже зранку об’їхати господарство і самому пересвідчитись, чи справді «усе добре», усе на місці, нікуди не ділося за ніч. Усе підметене, підчищене, підмазане. Він знав тут кожен закуточок.

– Коло честі, – буркнула Анжела Іванівна, як завжди. Петро Петрович звик пропускати повз вуха іронію дружини, але на цей раз зарепетував:

– Прийду сьогодні до тебе на перевірку! Не дай, Господи, знайду хоч порошинку!

– О! Порошинку. У мене в п’ятій палаті стеля сиплеться, а в туалеті вічно стік забивається.

– Пиши заявку.

– Ти знущаєшся? Скільки тих заявок тобі треба? Стеля, так розумію, чекатиме ще. А каналізація? Куди хворі в туалет ходитимуть?

– Я лишень тиждень тому посилав тобі сантехніка.

– Посилав!!! Він пробив стік, а вчора знову…

– Слідкуйте за хворими, аби не кидали в унітаз, що попало…

– То пришли мені швейцара у клозет! – гаркнула тоном завідувачки.

– Краще я сантехніка пришлю, – здався Петро Петрович і примирливо продовжив. – Каналізацію робили ще за царя Гороха, як хворих було троха. Стара, забивається...

Та прикусив язика, щоб не розвивати тему, бо гроші з обласного бюджету на реставрацію каналізації в лікарні йому виділялися п’ять разів. Потроху. На все зразу не ставало. Якби потроху робив, то вже зробив би. Але він щораз вирішував нічого не робити, бо не ставало на все зразу. Логічно? Логічно! А де гроші ділися? Не «де», а «на що», на шпитальну каналізацію. По документах. Тримається ще купи стара каналізація? І слава Богу. Ще довго триматиметься. Ще нову переживе. Якщо вже старі труби ніяк не заліпити, нехай завідувачі відділень замінюють їх самі за свої гроші.

Петро Петрович обережно вів машину по асфальтованій доріжці, ніби боявся порушити ауру цього мальовничого куточка, майже райського, якби не облуплені вітрами і дощами стіни, як-небудь замазані рожевим кольором, щоб хоч якось виглядали. І тут потрібна реставрація. Австріяки будували на совість, однак вічного нічого немає: почали сипатись фасади – і треба ремонтувати. Усе гроші-гроші. Петро Петрович, бувало, сильно заздрив своїм попередникам, бо їм ще нічого не треба було робити, усе для нього залишили. А на все треба гроші, котрих держава не дає. Люди так звикли до такого стану речей, що навіть Петро Петрович свято вірив у цю тезу.

– Ехе-хе, – сумно крекнув у відповідь на свої таємні мислі.

– Чого ти?

– Дев’ятий корпус знову посипався, треба фарбувати…

– Ще рік постоїть…

– Гадаєш? Грошей не дають.

Анжела Іванівна сховала іронічну півусмішку в ямочках щік. Звісно, грошей не дають. А відкіля ж у головного та начмеда триповерхові хатинки повиростали, як двійко пузатих грибів після рясного дощу? Правда, не за одну ніч, а за два роки у головного, і за чотири у начмеда. Субординація. То які це роботи по звітах профінансував обласний бюджет? Не ці ж мазання фасадів, які роблять за благодійні кошти відділень у корпусах. Хочеш бути завідувачем, вишукуй можливості для всіляких ремонтів.

Розділяй і владарюй. Треба вміти працювати і… жити. І самому, і людям давати, але спершу собі…

З роману Анни Мазуркевич «Ази лікарської етики».

Газета «Відродження» №3 від 17.01 і №4 від 24.01.2019 р.

 

avatar

В. Козьмик

18 березня 2019 17:57