Дмитро Леончик: «Я тепер каюся перед усіма своїми режисерами, скільки я їм крові попсував!»

Дмитро Леончик: «Я тепер каюся перед усіма своїми режисерами, скільки я їм крові попсував!»

12.10.2018, 18:56

Керівництво Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру ім.О.Кобилянської разом з художньою радою театру зважилося на цікавий і, можна сказати, сміливий експеримент: самостійну постановку довірили акторові театру Дмитру Леончику. Скажу одразу: особисто для мене нічого дивного в такому рішенні не було: дивилася успішну випускну виставу курсу дитячої студії. Педагогом курсу та її постановником саме й був Дмитро Леончик.

 – Дмитре, звичайно, ти розумієш, що постановка дитячої казки і драматична вистава, нехай лише з двома актрисами, – різні речі, та й режисер у театрі – це зовсім інша професія. Чи готовий ти до таких змін?

– Тепер уже (сміється) немає вибору. Але я вірю в свої сили, коли за щось беруся. Керівники нашого курсу у Харківській академії культури Олександр Васильєв та Ангеліна Філіппова передали нам величезну базу знань і навичок, яка допомагає не лише в акторстві, але й у режисурі. На жаль, наразі немає можливості отримати другу освіту. Але ж є книги! Сьогодні моя настільна книга, наприклад, – Борис ЗАХАВА. Майстерність актора і режисера». Та й взагалі, я з дитинства звик про все дізнаватися з книг. Я ж сільський хлопець…

– От з цього місця, як кажуть, із подробицями…

– Я народився й виріс у селі Новопілля Дніпровської області. Та, мабуть, починалося все набагато раніше. Моя бабуся була акробатка, непрофесійна, просто чудово виконувала акробатичні трюки. Навіть був момент коли її зманювали поїхати з пересувним цирком, та вона відмовилася. Дід співав у церковному хорі, дуже гарний голос мав. Я теж люблю співати. Мабуть, у мене це в крові…

Чесно кажучи, до шкільної науки особливого старання не прикладав. Не стільки уваги школі, як позашкільному часу. У мене була компанія друзів, як можна тепер назвати, однодумців. Клуб, різні гуртки, всі постановки та концерти на різні свята… У шкільні роки коливався між професіями актора і…лікаря. Отакий непростий вибір. А коли настав час поступати, зрозумів, що в медінститут я не поступлю: знань не вистачить. А от на акторський можна спробувати. І поступив. Тепло згадую, як підтримали мене шкільні друзі: їздили зі мною до Харкова. Учителька української мови порадила мені для іспиту монолог з п’єси Карпенка-Карого «Сто тисяч». Ніби учора все це було.

Уже пізніше, долаючи ази акторської професії, збагнув: ми, актори, – чарівники. Ми можемо бути ким завгодно. В тому числі й лікарем…

В акторському колі 

– І от ти потрапив до Чернівецького театру, пройшов певний шлях становлення і зажив тут собі репутацію саме комедійного актора. Як же ти зважився на такий серйозний матеріал для першої самостійної постановки?

– Це все завдяки Тамарі Дмитрівні (народна артистка України Тамара Дмитрівна Кільчицька – авт.). Вона наполягла на худраді: «Я хочу, щоби ти був режисером цієї постановки». І вона ж вибрала матеріал – новелу Марії Матіос «Не плачте за мною ніколи» – і навіть почала писати інсценізацію. Я вже потім до цього процесу приєднався, тож інсценізація наша спільна. На сцені вона отримала назву «Вір або Невір». Ми позиціонуємо її як містичну драму…

– Чи не боїшся, що досвід Тамари Дмитрівни позбавить тебе самостійності?

– Тепер уже можу сказати, що ні. Хоча на перших репетиціях долоні були мокрими від хвилювання. І додати треба, що в Тамари Дмитрівни не лише досвід, але й велика відповідальність у всьому, що вона робить на сцені, до дрібниць. Вона космічна особа, з неймовірною інтуїцією.  Працювати з нею насправді дуже комфортно. Хоча інколи й справді доводиться відстоювати й власну позицію. Але все це – на користь постановці.

Тамара Кільчицька і Ольга Кільчицька-Дутка 

– У виставі зайнята ще Ольга Кільчицька-Дутка. Тобі не заважає цей сімейний дует?

– Знову-таки – ні. Я думаю, що Ольга трохи засиділася на ролях другого плану. А тут вистава будується на діалозі й взаємодії двох жінок – старшого віку й молодої. Практично вони обидві головні героїні. Різний вік дозволяє відкрити Жінку. Ольга дуже ретельно працює над кожним моментом, буквально кожну ситуацію пропускає через себе. І вона відкривається тут як драматична актриса.

З Ольгою Кільчицькою-Дуткою 

– В чому бачиш своє завдання як режисера?

– Мабуть, вам доводилося дивитися різні постановки однієї п’єси? Вони ж різняться між собою?  У кожній ролі для актора є своє надзавдання: що ти хочеш і можеш сказати. А в мене як режисера своє, умовно кажучи, над-надзавдання. Знайти власний голос, власний погляд. Для мене в конкретному випадку – захистити маленьку людину. Не терплю хамства, не терплю, коли людину ображають. Гідність у людині – найголовніше. Я – адвокат маленької людини.

– Чи не відчуваєш себе зараз на роздоріжжі? Яким бачиш своє майбутнє…

– Роздоріжжя… Я завжди пам’ятаю, що я актор. Хоча навіть не рахую, скільки разів останнім часом мені про це нагадували. Причому, з різних міркувань… Від акторства не відмовлюся. Але не буду лукавити: режисура захопила, хоча б іншим поглядом на сцену. Іншими засобами самовираження. Чи зможу поєднувати? Час покаже.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

 Джерело: http://versii.cv.ua/kultura/dmytro-leonchyk-ya-teper-kayusya-pered-usima-svoyimy-rezhyseramy-skilky-ya-yim-krovi-popsuvav/47360.html

ДОВІДКОВО

«… ВІР АБО НЕВІР»                                 

 За мотивами оповідання Марії Матіос ∞ Не плачте за мною ніколи …»   містична драма на 1 дію

                          Режисер-постановник, музичне оформлення

                                               Дмитро Леончик

                                         Художник-постановник

                                              Наталія Тарасенко 

                                                      Пластика

                                        Анна Кіщенко-Марчак

Наша землячка, відома сучасна українська письменниця Марія Матіос, як ніхто, розуміє народну душу. У цьому ви переконаєтеся коли побачите виставу «…ВІР АБО НЕВІР» за мотивами її оповідання «Не плачте за мною ніколи…».  Ви впізнаєте, можливо, своїх знайомих і рідних, згадаєте дитинство, з якого уривками і досі долітають слова бабусь про життя людини на цій землі.  

У виставі одна з таких бабусь – Юстина. Вона найстарша в буковинському селі. І, готуючись до відходу у інший світ, розказує сусідці Вірі не лише про своє життя, а й про те як хоче зустріти цей відповідальний для людини час. Її одкровення про себе та розповіді про людей, які вже відійшли, сповнені глибиною народної мудрості, дотепного гумору і власної філософії. Останнє палке бажання Юстини, щоб на її похоронах усі дотрималися  звичаїв предків, спочатку бентежить і навіть лякає сусідку Віру, в якої все життя ще попереду. Але таку бабусю як Юстину можна слухати і не переслухати, бо говорить вона про смерть не так як усі інші. Таке неординарне ставлення здивує будь-кого, та воно має у Юстини власне міцне підґрунтя.  Тому й моторошні оповідки бабусі, інколи смішні та містичні, поволі змінюють свідомість Віри. Юстина зізнається їй --  «… свої останні години на цім світі хочу прожити  по розумові», і вирішує передати саме Вірі оті сакральні  знання предків та секрет довгого та щасливого життя.

 Вистава нагадує про те, що перед кожною людиною щодня постає питання вибору як прожити своє життя, «Бути чи не бути?» як у В. Шекспіра, чи «…ВІР АБО НЕВІР» як у М. Матіос. І в цьому театр цілком погоджується з автором, яка в інтерв'ю газеті «День» 23.03.2001р. сказала:  

  «Я думаю, що, перш за все, треба робити акцент на тих поняттях, які ніколи не втрачають актуальності: осмислення того, як одна людина взаємопов’язана з іншою, як будувати стосунки, як робити вибір у житті (адже людина щодня стоїть перед якимось вибором, починаючи від вибору прального порошку і до вибору людини, з якою вона може чи життя пов’язати, чи на дуель стати). Проблема моральних начал. Проблема адаптації людської особистості до викликів часу у цьому планетарному селі – на Землі. Це буде актуально завжди».

Ролі виконують: народна артистка України

Тамара Артеменко-Кільчицька та актрисаОльга Кільчицька-Дудка.

                               Тривалість вистави1 год. 15 хв.

1


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.