День гніву в Україні очолила влада, але чим це закінчиться?

День гніву в Україні очолила влада, але чим це закінчиться?

06.11.2011, 14:31

В Київ пройшла широко анонсована акція протесту громадських організацій, “день гніву”. Напередодні 1 та 2 листопада відбулося ще два “дні гніву”, з меншим числом учасників та з вужчою тематикою (це був гнів “чорнобильців”, котрим урізали пільги). Ми писали про те, як влада працює з протестними рухами. Вона долучає до тих рухів “своїх” людей, вони допомагають лідерам протестних організацій грошима, транспортом. Хоча під час акцій “протестувальникам” та журналістам по-справжньому б’ють техніку та обличчя. При цьому грамотно випускається пар народного невдоволення. Це наша гіпотеза. Але вона виглядає дуже правдоподібно.

Широко анонсовані акції 4 листопада підтверджують це.

Як протестувальник перетворився на беркутівця

Напевно, єдиним Днем справжнього народного гніву (крім акцій під час вироку Тимошенко) залишається дата 20 вересня, так званий бунт “афганців”. Точно знаємо, що після нього влада злякалася. Хоча не знаємо, скільки мозкових штурмів провели силовики та політтехнологи, не знаємо достеменно суми, які були виділені на приборкання невдоволених, але “профілактика” великих заходів була вельми ефективною. Протестні акції та рухи були розведені в часі та по різних місцях. Замість єдиної акції 4 листопада “чорнобильці” (за ініціативою вищезгаданих харківських “колег”) приїхали протестувати спочатку 1 листопада, потім – 2 листопада. Незважаючи нібито на попередні домовленості, вони стояли під Верховною радою, ламали паркан, проривалися до самих стін парламенту, створювали робочу переговорну групу із владою. До речі, ламання паркану біля стін Верховної ради – це, напевно, улюблена “фішка” владних політтехнологів. Воно, напевно, у їхніх сценаріях має назву “кульмінація”. Після повалення паркану все йде за одним планом: невеличкий мітинг, створення переговорної групи та роз’їзд чи організована розвозка учасників.

Ну, полюбили протестувальники ламати паркан біля ВР.

Учора один з авторів цього матеріалу, стоячи на третьому поверсі парламенту, у тій частині кулуарів, які виходять на Маріїнський парк, бачив цікаву сцену. Біля Маріїнки зазвичай стоїть довгий ряд автобусів “Беркута”. Далі вглиб парку є ще один дерев’яний паркан. Там чатують “беркутівці”, є невеликий майданчик, куди виходять вікна жіночого туалету на третьому поверсі ВР. Так ось у один з моментів, коли вже паркан було повалено, туди привели чоловіка в білій накидці (чи з акції “Вперед” чи від партії Ляшка – було не видно), у колі “беркутівців” він зняв амуніцію “протестувальника” й став якійсь непримітний. Звичайно, цю ситуацію можна списати на “провокацію” провоохоронців. Можна, звичайно, повірити, що “беркутівець” у натовпі був не “троянським конем”, який підбурював до безладу, а миротворцем. Не знаю, ким був цей переодягнений “служивий”, але вчора після кульмінаційної витівки – повалення паркану – натовп розбився на дві групи, одна пішла до Кабміну (там їх зупинив “Беркут”), інша до АП – тих теж зупинив “Беркут”. Усе мирно. Наскільки нам відомо, організатором цієї акції був голова організації “Наступ” Руслан Секела.

Ми познайомилися із цим паном під час незаконного обшуку податкової в “афганців”, тоді він приїхав допомагати їм та казав, що вони йдуть єдиним фронтом на акції 4 листопада. Він був членом Форуму громадських організацій, що пройшов у будинку письменників 14 жовтня, та, як нам здавалося, мав би синхронізувати свої дії із афганськими організаціями, котрі проводили свої акції по країні біля органів місцевого самоврядування (про це ми пишемо нижче). Але пан Секела вирішив провести окрему акцію – біля парламенту. Цей революціонер-практик та організатор народних мас, як настійливо кажуть наші джерела, сидить у Федерації профспілок України та працює на профспілкового олігарха з Партії регіонів Василя Хару. Ми багато разів дзвонили на мобільний телефон пана Секели, щоб він поділився своїми протестними планами та розповів про співпрацю з паном Харою, але він скидав наші дзвінки. Ну, дарма, йому ж головне, щоб не було війни, щоб люди попротестували та розійшлися. Не знаю, чи отримає він медаль за цю “миротворчість”, але щось, напевно, отримає.

“Афганці” та “Спільна справа” палили портрети бютівців

Цього ж самого дня по Україні відбулися акції “афганців”, Коаліції учасників Помаранчевої революції та “Спільна справа”. Ми писали, що головна вимога “афганців” та “Спільної справи” – достроковий розпуск парламенту. 4 листопада вони біля органів місцевого самоврядування хотіли вимагати, щоб облради висловили Верховній Раді недовіру. Ми не отримали переконливої відповіді, чому народний гнів “афганці” та “Спільна справа” спрямували саме против парламенту. Напевно, цього не зрозуміли й інші прихильники цього руху. Не в останню чергу через це акцію можна назвати провальною. У Луганську саморозпуску парламенту вимагала тисяча людей, у Донецьку півтори, в Одесі – триста, у Хмельницькому – сто.

У Києві біля Київради стояла сотня людей, ще триста – біля Київської облради. Це були жалюгідні видовища. Біля Київради стояли студентського виду хлопці та дівчата. Тримали транспаранти й не дуже гучно кричали: “Банду геть!” Біля облради стояли літні люди в тільняшках та смішних беретах. На трибуни виходили жінки, мами воїнів-афганців, ветерани з Київської області. Казали, що вимагають розпуску парламенту. Вони стояли біля пам’ятника Лесі Українці, але щоб їх побачити, треба було пройти щільний ряд продовольчих яток. Ми, послухавши виступи “афганців”, побачили скупчення людей біля одного столика. Там стояв імпровізований ящик “смітничок історії”, коло нього лежали фотографії нардепів. У смітничок кожен бажаючий міг вкинути портрет депутата, попередньо підпаливши його. Серед портретів, які пропонувалося вкинути та спалити, побачила портрети нардепів-бютівців, причому найбільш активних, не-тушок: Суслова, Міщенка, Забзалюка.

– Для чого ж Одарченка викидати? – турботливо витягнула портрет бютівця якась жіночка. – Он краще цього “підрахуя” спалимо. Вона знайшла портрет “регіонала”, та, підпаливши, викинула його в смітничок.

Ось так “повоювали” воїни-інтернаціоналісти. Я би сказала, ось так вони відвоювалися. Академік Сахаров, покійний, розповідав, що під час війни в Афганістані радянські офіцери продавали “душманам” (так називали афганських партизанів) за п’ять тисяч доларів план операції, ще й прожекторами дорогу підсвічували. Не знаю, чи є серед афганців люди, котрі напряму працюють із владою. Вони кажуть, що не працюють, що потерпають від неї. Але те, що роблять афганці, явно йде на користь центральній виконавчій владі.

На вчорашню акцію в столиці було заявлено сорок тисяч учасників. Загальна сума протестувальників виявилася меншою разів у десять. Та й ті протестували по різних місцях. У влади є привід пити шампанське.

Якщо ж говорити про людський вимір цих подій… Гадаю, що ті інваліди, пенсіонери, багатодітні матері, котрі приїжджають на акції, розуміють, що їх використовують. Але вони погоджуються бути маніпульованими. Вони не люблять владу. Вони хочуть знати, що проти неї щось зробили.

Але при цьому вся ця технологічна війна влади із громадянським суспільством успішна для самої влади лише в короткій перспективі. Адже вона має зворотний бік. Бо справжній протестний рух колись таки дозріє. Він може розпочатися зі студентських виступів, з руху самотніх матерів, екологів, початком можуть стати протести з цілком несподіваних приводів. Потім до неї приєднається суспільство, зокрема інтелігенція. І тоді всі ці структури провокаторів, які влада породила для випускання пари, з часом застосують весь свій досвід проти неї. Вони почнуть працювати на народ, а їм навіть платити ніхто не буде. Бо такого роду публіка не лише любить гроші, але й боїться сили.

Валерій Димов, Марія Міщенко

Чорнобильців під Верховну Раду привів генерал-майор із Партії регіонів

Під парламентом зібрався не анонсований раніше мітинг чорнобильських організацій...

Більш як місяць тому, 20 вересня, у Києві пройшов масштабний мітинг афганців і чорнобильців проти скасування пільг. Сюжет звідти показали всі вітчизняні і не тільки вітчизняні телеканали. «Бунт афганців» супроводжувався масою чуток та історій про те, як перелякані нардепи зривали свої депутатські значки і «з`їдали» мандати, щоб у разі прориву «афганського оточення» їх не визнали за депутатів. Потім влада підписала якийсь Меморандум, в якому нібито чорнобильцям обіцяли всі їхні колишні пільги. Тобто чорнобильці начебто залишилися умиротвореними. А найбільш активна та мобільна частина афганців «Ніхто, крім нас» заявила, що вони створюють форум громадських організацій, висувають політичні вимоги, і 3 листопада будуть вимагати розпуску парламенту.

Після 20 вересня керівництво двох великих громадських організацій обрало два різних шляхи. «Афганці» пішли шляхом політичних вимог. Чорнобильці («Союз Чорнобиль Україна») пішли шляхом співпраці з владою. Правда, вже 22 вересня чорнобильці вустами свого керівника Юрія Андрєєва заявили, що виходять з переговорного процесу з владою, оскільки та не виконала своїх обіцянок. А сьогодні під парламентом зібрався не анонсований раніше мітинг чорнобильських організацій. Ми підійшли до Верховної Ради, коли мітингувальники прорвали оточення охорони і, зламавши огорожу, підійшли впритул до стін парламенту. Біля парламенту стояло близько тисячі людей. Вони тримали транспаранти «Азаров і Тігіпко, не копайте нам могилу», «Зупинили атом - зупинимо свавілля влади».

- Скажіть, хто ви? І чому приїхали на акцію саме сьогодні, а не 3 листопада, коли тут будуть афганці та інші громадські організації? - Поцікавилися ми у групи протестувальників.

- Ми - 731 окремий батальйон хімзахисту, всі інваліди, - не представляючись особисто, відповів один пенсіонер з групи за всіх, - чому акцію скликали сьогодні, самі не знаємо. Але вирішили приїхати, ми з Київщини, нам тут недалеко. Але третього листопада ми теж прийдемо на протести. Нам самим дуже хотілося знати, чому ми не виступаємо з афганцями, і чому до нас раптом приєдналися люди нетрадиційної орієнтації. (Це було сказано на адресу жінки, яка в фартушку Радикальної Партії Ляшка роздавала газети).

- При чому тут це? - Почувши це, до нас підійшла жінка і тицьнула газету, - Олег Валерійович - відомий опозиціонер. Завжди владу сварить.

Цей мітинг, трибуною для якого служили сходинки біля того входу в парламент, звідки з будівлі виходять депутати, здавався дуже хаотичним, непродуманим. Учасникам акції не було чути, хто на цих сходах виступає, було незрозуміло, що заплановано далі. Іноді там з`являлися нардепи від БЮТ - вони теж виступали на сходах і повільно йшли, по дорозі вислуховуючи прохання протестувальників. «Де тут записують на прийом до Литвина?», - Кричав мені у вухо якийсь дідусь. Здавалося, що ці люди приїхали вимагати виплати всіх своїх «чорнобильських» пільг, але плану, що робити далі, у них немає.

Знаючи, яка наша влада майстерна у справах завершення громадянських рухів, нас як і раніше цікавило, чому чорнобильці прийшли сюди одні, без інших представників рухів, і прийшли тільки зі своїми «чорнобильськими» вимогами.

- З 3 листопада нам починають видавати пенсії, - пояснив чорнобилець Сергій (прізвище не назвав) з села Іванків, яке знаходиться в чорнобильській зоні. - Місцева влада пояснила нам, що тепер пенсії будуть нараховуватися як раніше, ми будемо отримувати по 900 гривень. Ніхто судові рішення не приймає, гроші за рішенням судів не повертає. Їдьте до Києва, сказали нам учора в Пенсійному фонді. Ось ми й приїхали. Я сімнадцять років у зоні пропрацював. Вони хочуть категорію зони в нашого району забрати. А якщо у нас так безпечно, чому не приїдуть до нас жити?

Підходячи то до однієї, то до іншої групи, я намагалася з`ясувати, хто організував акцію. Офіційного керівника Союзу Чорнобиль Юрія Андрєєва тут не було (принаймні, я його не знайшла), але протестувальники називали його позаочі «іудою» і «зрадником», і говорили, що він у Криму.

На запитання, яке я постійно повторювала, хто вас організував, я отримала одну й ту саму відповідь: «Нам подзвонили по телефону, і ми приїхали. Ми дзвонили один одному ». Така миттєва мобілізація за відсутності чіткого керівництва здавалася дивною. Крім того, мене насторожувало, що, за словами учасників, керівники Пенсійного фонду з регіонів фактично «благословляли» чорнобильців на поїздку до Києва.

Я пропускаю розказані учасниками жахливі подробиці, про те, як живуть вдови ліквідаторів. За всього глибокого співчуття до них, зауважу, що так живе вся Україна. Нарешті, я знайшла керівників Харківської організації Союз Чорнобиль Україна, які нібито стали мотором акції.

- Розумієте, ми після акції 20 вересня постійно відстежували ситуацію, що робиться з нашими пенсіями. Ми приходили до пенсійного фонду і питали, як будуть платити чорнобильцям, - розповів нам голова Харківської міської організації Союз Чорнобиль Україна Анатолій Губарєв, - зате ми дізналися, що Кабмін узяв у ручне управління грошові кошти та виплату пенсій. І нам планують виплачувати пенсії не за законом, а за сімсот сорок п`ятою постановою Кабміну. Вчора о 17.00 пенсійні фонди отримали по дві відомості. Одна містила повні суми пенсій, друга - урізані виплати. І нібито Пенсійні фонди сиділи й чекали рішення парламенту, за якою відомістю платити. Ось ми й зібрали людей і приїхали. Ми просимо, щоб спікер прийняв групу громадських організацій і щоб донесли вимогу - зняти законопроект 9127, щоб були кошти для виплат за рішенням судів, щоб наклали мораторій на законопроект 9151 і щоб не чіпали чорнобильський закон про статус і захист громадян, що постраждали від аварії на ЧАЕС .

Один із протестувальників сказав, що вичерпний коментар нам дасть генерал-майор Анатолій Винник, який керує Харківською обласною організацією Союз Чорнобиль Україна.

Анатолій Винник (як з`ясувалося, генерал-майор МВС) дуже несхвально відгукнувся про бютівців, які тут виступали. Мовляв, ми їм як виборці потрібні. Потім почав говорити, що вони, чорнобильці, не лізуть у політику, що вони не долучаються до інших акцій.

- Ми повинні відійти від політичних гасел і добиватися тільки своїх вимог, у нас своє законодавство, ми повинні домагатися тільки «чорнобильських». На всі акції ми не наїздимося. Чорнобильці вмирають у два рази швидше. Тут інвалідність у кожного присутнього, у майже двох мільйонів чорнобильців є інвалідність, - почав говорити генерал.

- А ви не думаєте, що досягнете вимог швидше разом з афганцями? - Запитала я.

- Два мільйони людей достатньо, щоб захистити свої права, - відповів Винник.

- Але ж ви всі інваліди, - уточнила я. - Вам, як генерал-майору, не здається, що об`єднатися з афганцями було б ефективніше?

- Ні.

Коли я йшла, «Беркут» почав відтісняти чорнобильців у парк. Ті чинили опір і кричали, що прийдуть 3 листопада разом з афганцями. Потім верхівку запросили до спікера. І пообіцяли, що завтра на засіданні Кабінету міністрів їхні вимоги розглянуть.

Закінчуючи текст, я вирішила пробити по базi біографію Анатолія Винника. Виявилося, що натхненник акції - член Партії регіонів і депутат Харківської облради від ПР. Тобто фактичним організатором акції виявився член ПР. Я набрала його мобільний телефон і задала запитання. Текст маленької бесіди передаю повністю.

- Анатолію Івановичу, чи правда, що ви член Партії регіонів, генерал-майор МВС і депутат Харківської облради від правлячої партії?

- Так.

- Тоді чому ви не поклали партквиток Партії регіонів? Чому не поклали мандат депутата Партії Регіонів? Хіба ви маєте право виступати проти влади?

- Мандат я не покладу, оскільки обирався по мажоритарці. Я квиток не покладу, оскільки підтримую програму Партії регіонів і Президента.

- А міністр Могильов генеральські погони з вас не зніме? Чи він вам цю акцію замовив?

- Міністр Могильов погони не зніме. Я ж не проти влади, я за чорнобильців.

Маша Міщенко

Країною прокотяться масштабні акції протесту за участю ... Регіонів 

Серед учасників: «афганці», підприємці і навіть Федерація профспілок Хари. В Україні не було подібної за масштабом імітації акцій протесту громадянського суспільства...

У Бориса Акуніна в політичному детективі «Статский советник» подібна ситуація описана чудово. Там, у царській Росії, діє підпільна революційна «Бойова група», яка регулярно влаштовує теракти в боротьбі за революцію, проти експлуататорів. А потім статський радник, російський детектив німецького походження Фандорін розкриває, що, виявляється, «Бойову групу» ростить і підгодовує «зірка Петербурзького розшуку» князь Пожарський. Поліцейський високого рангу втемну підштовхує групу на нові злочини, щоб потім її знищити і зробити виток своєї кар`єри.

Протестні рухи (якими б щирими не були настрої людей, що приїжджають протестувати) так само, як «Бойова група», піддаються розкручуванню і маніпулюванню. Українські політики в цьому досягли успіху. Учора ми написали про те, що акцію «чорнобильців» під парламентом очолили функціонери Партії регіонів. Завтра мають пройти виступи «афганців», організації «Ніхто, крім нас». Цю акцію вони анонсували на форумі громадських організацій 14 жовтня, який пройшов у Будинку письменників. Єдиною вимогою форуму був саморозпуск парламенту і загальноукраїнська акція, в результаті якої будуть обрані члени «Громадської ради з питання відновлення Конституції України» (мабуть, щось на зразок тимчасового уряду).

До «афганців»-протестувальників приєднався Хара

Сьогодні за день до всеукраїнської акції протесту «афганців» біля готелю «Дніпро», просто навпроти УНІАН, зупинився джип з номером АА 4004 ВР. З джипа в супроводі двох охоронців вийшов Олександр Ковальов, який, за його словами, «досить давно став одним із співзасновників вуглевидобувної фірми» і якийсь час тому очолив організацію воїнів-інтернаціоналістів «Ніхто, крім нас». Пам`ятайте, тієї самої організації, яка організувала штурм парламенту 20 вересня, і в якої податкова трьома тижнями пізніше проводила незаконний обшук?

Туди само в цей час прийшли Казбек Б. (політтехнолог, який як стверджують, тісно працює зі штабом Наталії Королевської), Віталій Б. та інші політтехнологи. Нагадаємо, що «Ніхто, крім нас» позиціонує себе як організація «мужніх і чесних пацанів». «Пацан» - характерне українське слово, у нас на кожного КОНКРЕТНОГО пацана в цій країні приходиться ще один ЧЕСНИЙ пацан, місія якого - структурувати і каналізувати цивільний протест. А тепер давайте згадаємо ще одну подію, яка сталася одразу після обшуку у «афганців». На наступний день 14 жовтня в будівлі Спілки письменників (ним фактично розпоряджається бютівець Володимир Яворівський) за участю двохста п`ятдесяти громадських організацій «Ніхто, крім нас» прийняла рішення вимагати розпуску Верховної Ради і почати протести. Сам керівник «афганців», згаданий Олександр Ковальов, за словами журналістів, під час форуму перемовлявся телефоном з нардепами Наталією Королевською та Михайлом Волинцем. А автобуси для делегатів, членів громадських організацій, за нашими даними, оплатили регіонали. На форумі слово давали переважно афганцям, про дві вимоги форуму (розпуск ВР і створення «Координаційної ради») ми написали вище.

Василь Хара

Відтоді, як у приміщенні Спілкиі письменників відбувся форум, який висунув політичну вимогу відставки парламенту, минуло три тижні. Рух «афганців» за цей час зміцнився новими учасниками. Ось, наприклад, одночасно з ними в регіонах буде проводити акції Федерація профспілок України під керівництвом нардепа від Партії регіонів Василя Хари. Дізнавшись, що Василь Хара, найдавніший і найвідданіший регіонал раптом приєднався до протестів, я вирішила подзвонити до Федерації профспілок України.


- Скажіть, - запитала я спікера ФПУ Юрія Роботу, - чому ви вирішили приєднатися до акцій протестів афганців, адже Василь Хара - нардеп від Партії регіонів, на ваші з`їзди приходять Азаров і Тігіпко, і ви їх там любовно шанує ...

- Ну то й що? Ми ж не проти влади, ми проти конкретних кроків, проти ліквідації виплат, проти норм бюджету. Ми проводимо свою акцію, і якщо афганці до нас приєднаються, ми не проти.

- Нам відомо, що голова Всеукраїнського комітету «Наступ» Руслан Секела, який разом з підприємницьким рухом «Вперед» і «афганцями» є одним з організаторів завтрашньої акції, сидить в офісі ФПУ на Майдані на п`ятому поверсі. Якщо ви не співпрацюєте з «афганцями», навіщо ви даєте офіс революціонеру-практику, який їм допомагає?

- Ми не даємо офіс.

- Ви впевнені?

- Навіщо ж нам давати безкоштовно, - голос пана Роботи звучить невпевнено.

«Афганці»: нас використовуватимуть і на нас піаритимуться

Після цієї розмови ми зателефонували заступнику Олександра Ковальова, співголові організації «Ніхто, крім нас» Володимиру Сердюку іпоставили йому декілька запитань.

- Це ж ваш шеф Олександр Ковальов приїжджав до готелю «Дніпро» на джипі з охороною і «крутими» номерами?

- Олександр Ковальов, як і я, зустрічається з різними людьми, політиками і політтехнологами. Це ні про що не говорить. І дійсно наш керівник їздить на джипі. А номери «ВР» йому потрібні, щоб не стригли даїшники на дорозі. І охорона теж потрібна, оскільки проти Ковальова завели три кримінальні справи за його шахту в Торезі, яка називається «Донецьквугілля». Я готовий вам показати цю шахту, думаю, що це змінить ваші уявлення і про її масштаби і наші наміри. Там влада вже зробила двадцять шість обшуків, вилучено документи. Але нічого не знайшли. У нас є адвокат, член нашої організації, проти нього порушили дві кримінальні справи. Тому, «Регіони» тримають руку на пульсі.

- Чому серед ваших прихильників, попутників є люди, які безпосередньо працюють з Партією регіонів?

- Хто?

- Василь Хара, який завтра теж виводить на площі в областях людей. Він профспілковий олігарх, який очолює типову жовту профспілку. На його з`їздах він буквально купає в любові владу, Азарова і Тігіпка.

- Але ж на акцію прийдуть люди. Члени профспілок. Я думаю, що в областях ця схема реалізується простіше, ніхто не чекає рішення Хари. Профспілка дізналася про акцію, і колектив прийняв рішення брати участь.

- Нам відомо, що автобуси для учасників громадських організацій форуму 14 жовтня оплататила ПР.

- Членів нашої організації «Ніхто, крім нас» ніхто не привозив. Там були представники руху «Вперед» Наталії Королевської, Асоціації підприємців. Форум прийняв рішення про розпуск парламенту - вони за все голосували. Там ще був рух «Наступ».

- Його голова Руслан Секела, за чутками, сидить в офісі Федерації профспілок у Василя Хари.

- Секела - співорганізатор акції, але, наскільки я розумію, він допомагає акції «Вперед» Наталі Королевської. Він завтра йде до парламенту. А ми вважаємо, що парламенту вже немає. Якщо він не саморозпуститься, то ми його не вважаємо парламентом. Ми завтра виходимо з акціями до облрад. І якщо облради не висловлять недовіру Верховній Раді, то і вони для нас будуть поза законом.

Потім підемо до райради, сільської. Звичайно, дорогою до нас будуть приєднуватися найрізноманітніші люди, які захочуть пропіаритися, використати нас. Порадьте, як цього уникнути. Як ми можемо відмовити людям, які приходять на мітинг і кажуть, що підтримують наші вимоги? Що робити, коли, незважаючи на заборону, приходять з прапорами БЮТ і Фронту змін, "Комітету опору диктатурі" і розгортають їх, вклинюються? Ну як ми можемо заборонити? Що сказати Королевській? Наталіє Юріївно, не приходьте?

- Ви вважаєте, що «затаврувати» парламент - це гідне застосування протестної енергії?

- Ми витрачаємо енергію, щоб майбутня Верховна Рада була краща. Ми повинні обрати інших, а не цих, ось у чому причина. Ми не намагаємося змінити владу, ми намагаємося змінити людей, які живуть у цій системі.

- А якщо пройдуть планові вибори до ВР, і ваша вимога дострокових виборів стане неактуальною, вам не буде шкода витрачених зусиль і грошей?

- Навіть якщо ми на один градус піднімемо свідомість і громадянську активність, ми вже не витратили даремно час. І наша активність буде результативною, незалежно від того, термінові будуть вибори чи дострокові. Люди будуть заповнювати бюлетень не з заплющеними очима. Нас не влаштовує не тільки парламент. Нас не влаштовують провокатори на полі громадських організацій, не влаштовують чиновники, які обманюють, президент і уряд. Але з чогось треба починати. Але навіщо починати з президента? Ми його обрали. А закони приймає парламент.

- Мені здається, що під час термінових виборів до парламенту ви зрозумієте, що вас використали.

- У цьому світі всі одне одного обслуговують, ми взаємозалежні. Ми щось зробимо, а кругом крутяться люди, здатні споганити наші ідеї. У них може бути просто більше технологічних можливостей для цього. Ми не професіонали. Але наші задуми і наші помисли чисті. І підтвердженням цього є те, що ми не прагнемо зайти в парламент. Ми виступаємо проти хаосу, який б`є по наших людях.

Замість епілогу

З того часу, коли «афганці» почали свою діяльність, лунало безліч версій про цей рух. Дискутанти сходилися на думці, що влада використовує громадянський рух «Ніхто, крім нас». Влада осідлала хвилю протесту і каналізувала її проти одного органу - парламенту. При цьому для телеканалів створюється шикарна картинка бурхливого громадянського суспільства. Західні дипломати в захваті, коли «афганці» намагаються розпустити парламент, який нічого не вирішує. Люди відволікаються, пар випускається. Окремі персоналії - політики, провокатори, всі кому потрібно, - розкручуються. Псевдоопозиційні діячі отримують хорошу порцію телевізійного часу. Тимошенко з Луценком сидять. Влада керує, розводить і робить «реформи». Як мені пояснив відомий політолог, так зазвичай все і відбувається. Якщо до громадянського руху не примикають авторитетні журналісти та інтелігенція, то його за допомогою політтехнологів прибирають до рук багаті люди, влада. Журналісти ще не вірять у безкорисливі рухи, інтелігенція ще терпить владу. Тому залишається друге. Зазвичай в наших суперечках щодо «афганців» думки розходилися лише в питанні, втемну використовують «афганців» чи ні. Коли я розмовляла з Володимиром Сердюком, мене підкуповувала його «прозорість», готовність показати папери, шахту шефа і все таке. У «Бойовий групі» Акуніна, про яку я написала вище, до речі, був такий персонаж - Снігур. Гарний хлопчик, юний зовсім, син революціонерів, який теж вірив у світову революцію. Його жертви виявилися марними, довірливість згубною, а методи неприйнятними, але добро в цій книзі все одно перемогло.

Маша Міщенко

Фото Володимира Гонтара/УНІАН

Джерело: unian.net