Чотири жіночі долі і чотири епохи на  одній чернівецькій театральній сцені

Чотири жіночі долі і чотири епохи на одній чернівецькій театральній сцені

14.12.2020, 20:28
Це вони - столітня Малу, сімдесятилітня Марель, сорокасемирічна Ніна і двадцятитрьохрічна Фостін. Прабабуся, донька, онука і правнучка, які проживають за адресою тупик Майбутнього,7, поряд з кладовищем ( як вказано в промовистих символічно-образних ремарках п»єси сучасної французької письменниці Мішель Лоранс «Моє століття», за якою - нова вистава «Габріель» у Чернівецькому музично-драматичному театрі ім.О.Кобилянської).
 
Чотири жіночі долі на перехресті століття - століття, яке проминає, зникає. І навіть цей великий дім, який так довго служив жінкам за пристановище, також зникне - його призначено на злом. – Вгадуємо одвічну тему чехівського «Вишневого саду», коли перегорнуто сторінку - історії, епохи, долі, коли прощаєшся з минулим, з рідною домівкою, з прожитим життям. Саме в тональності чехівської «комедії життя» - ностальгійно- сумної й водночас оптимістичної –втілив спектакль режисер-постановник і автор музичного оформлення вистави -заслужений діяч мистецтв України Юрій Кочевенко.
 
Моїм століттям називають Габі - Малу. Потрясіння й випробування, які випали на її долю, зробили Габі сильною, стійкою, здатною протистояти будь-яким життєвим обставинам і випробуванням. Габі - втілення і збірний образ жінки на тлі епохи, узагальнений характер жінки – суперечливої, стійкої і спраглої життя в усіх його проявах. Габі «спортретовано» з конкретного прототипу – французької модельєрки Габріель ( Коко) Шанель. Не менше в ній характеристик ще однієї сучасниці століття - з автобіографічної повісті «Моє життя» Марлен Дітріх ( у перекладі з німецької Майї Кристалінської).
 
Насправді ж разом усі четверо жінок також втілюють століття. Хіба ні? Життя Габі почалося при гасовій лампі, а завершується в світі відео й інтернету. Донька ювілярки, Марель – з покоління дітей, травмованого й отруєного другою світовою війною, від жахів якої Марель постаріла раніше за свою матір. Онука Ніна – представниця епохи хіппі і сексуальної революції. Правнучка Фостін - з юної генерації нового століття, дитя безробіття, втрачених орієнтирів, сумнівів і пошуків нових ідеалів…
 
У день ювілею на святковий торт іменинниця запрошує всіх своїх найкращих друзів. А хто з них прийде її привітати? Багато років Малу не бачилася з ними. Вона і гадки немає, хто з колишніх живий…
 
Доки не згоріла свіча на святковому торті, який їм ніколи не з»їсти, жінки «згорають від бажання виговоритися до кінця», спілкуються…виказуючи свої затамовані образи, злість, невизначеність, любов… Виявляється, не тільки в найстаршої, Габі, пам»ять «скаче» у часі. - На «фінішній прямій» кожна починає згадувати все, що було в житті. Їй Богу, радісно за Габі, яка прожила своє життя яскраво, вміючи «знайти вигідний ракурс», «нічим не була гірша за інших – хотіла вижити з найменшими втратами»…
 
У чернівецької «Габріель» є дві сценічні версії. Одна - від народної артистки України Тамари Артеменко ( Малу), заслужених артисток України Лариси Попенко (Марель) і Христини Збурлюкової ( Ніна), артистки Ольги Кільчицької ( Фостін), артистки балету Наталії Гоменюк. Ще одна – від заслуженої артистки України Діани Анепської (Малу), заслуженої артистки України Наталії Гунди ( Марель), артистки Марини Тимку (Ніна), артистки Мар»яни Тимчишин ( Фостін) і артистки балету Мар»яни Дадус. Обидві версії різні, обидві цікаві. Друга, на мій погляд, більш струнка і стильна. Як на мене, дивитися треба обидві.  
 
Олена ЧАЙКА.
 
Фото авторки.
1