Чернівцям підкладуть газову милицю

Подарунком, щоправда, невідомо кому більшим – мешканцям столиці Буковини чи президентові, який, подейкують, збирається навіть завітати до Чернівців з цієї нагоди,  має стати відкриття газопроводу-відводу високого тиску від газорозподільної станції (ГРС) в селі Топорівці Новоселицького району до обласного центру. (Досі газопостачання Чернівців здійснювалося лише з івано-франківського напрямку від ГРС "Шубранець").  Прокладання 2,7 км нової гілки газогону, згідно з оприлюдненими розрахунками, коштуватиме "Укргазвидобування" майже 12 млн грн (Цю "дочку" НАК "Нафтогаз України"  очолює наш земляк Юрій Борисов). Урочистості з нагоди відкриття засувки заплановано вже на початок жовтня. Згідно з офіційною легендою, добудова відводу має покращити забезпечення чернівчан блакитним паливом. Особливо за мінусових температур в зимовий період.  Адже через велике навантаження на газові мережі тиск газу в обласному центрі тоді є недостатнім, що викликає справедливі нарікання городян.

Захопливих історій про ледь жевріючий - та й то лише вдосвіта - у пічних трубах чи конфорках газ, коли більшість споживачів ще не позапалювали свої плити чи печі, чимало б міг розказати кожен мешканець міста. Ось тільки не завжди відсутність тиску у трубах – наслідок роботи одного газогону, що досі забезпечував блакитним паливом чвертьмільйонне місто. Це якраз той випадок, коли ліміти теж мають значення. Точніше їхня відсутність. Газорозподільний пункт – остання контрольна точка, після якої природний газ потрапляє у оселі, газові плити чи колонки споживачів. Це саме тут газ середнього тиску – до трьох атмосфер - перетворюють у газ низького тиску. На виході з цього регулятора газ має тиск більш ніж удесятеро менший – до 200 мм водяного стовпа. А якщо перетворювати нема що? За нормального режиму роботи газотранспортної системи, - запевняють фахівці, - тиск газу, що подається на газорозподільні пункти, складає 0,6 – 0,8 кг/ м кв.  Інша річ, коли через багатомільйонні борги комунальників, того ж таки КП "Чернівцітеплокомуненерго", закачувати у систему доводиться менші (на мільйони кубометрів!) об'єми газу. Добре, якщо після цього тиск газу в системі сягає 02, - 0,4 кг/м кв. Звісно, з усіма негативними наслідками для споживачів з околиць обласного центру, що з цього випливають.  Чи варто пояснювати, що сама по собі наявність резервної гілки газопроводу, створити необхідний тиск, наповнити труби блакитним паливом чи нагріти батареї в оселях городян не може? А тому переможні реляції чиновників про безтурботну зимівлю чернівчан, щойно такий відвід з'явиться, слід ділити щонайменше наполовину.

Значно вагомішим, на наш погляд, тут є аргумент про гарантоване безперебійне постачання міста газом. Перший газовий факел в Чернівцях  запалили 26 квітня 1958 року. А вже до 1 травня 1958 року природним газом забезпечили 211 квартир у будинках, розташованих на вулицях Б.Хмельницького, Л.Толстого, Переяславській, М.Заньковецької, Максима Горького. А тому справді дивовижно, що газифіковані серед перших в СРСР, Чернівці досі залишаються чи не єдиним в Україні обласним центром, який має лише одну гілку газогону. Чим це загрожує споживачам, востаннє засвідчили події трирічної давнини. Тоді, нагадаємо, внаслідок обриву вантажу газової лінії на дюкері під мостом через р. Прут у районі очисних споруд Чернівців (магалянський напрямок) стався обрив газової труби діаметром 300 мм, що забезпечує газопостачання міста за основною схемою. Газ у місто довелося подавати через газову магістраль мосту на вул. Калинівській, потужності якої замало для забезпечення міста газом зимою. У пошуках можливих причин аварії, пригадується, УМВС в Чернівецькій області навіть доручали з'ясувати роль вибірки гравію з русла р. Прут, яка у цьому місці була особливо активною, що призвело до пониження рівня річкового дна. Але це так, до слова... Аналогічна надзвичайна подія трапилася 1987 року. Тоді з ладу вийшли одразу два дюкери. І хоча про можливість вибуху газу, як запевняють фахівці, насправді не йшлося, якби такі аварії сталися взимку, померзнути довелося б чималій кількості городян. У разі загоряння газу утворився б газовий факел, як на нафтовидобувних родовищах.

Давно забути цю постійну небезпеку не давала банальна відсутність коштів. Нещодавні протести мешканців вулиці Руської, які не захотіли, щоби поруч з їхніми будинками споруджували новий газорозподільний пункт (ГРП), за перешкоду можна не вважати. (Там, де мало бути ГРП, мешканці багатоповерхівок на "Гравітоні" облаштували собі городи). Особливо на тлі протестів, які супроводжували початок робіт з будівництва газогону вже добрих п'ять років тому. Тоді, нагадаю, будівельникам довелося не лише  терміново змінювати проектну документацію, щоб обійти приватизовані земельні ділянки мешканців сіл, через які мав пройти газогін, але й умовляти деяких з них вийти із засідки й не використовувати для захисту своєї власності вогнепальну зброю. Думку мешканців вулиці Руської і цього разу, схоже, почули, відтак перенесли ГРП ближче  до першої черги об'їзної дороги - на виїзд з Чернівців.

Спорудження другої гілки живлення міста газом з боку Новоселицького району розпочали ще в 2006-му році. (Хоча проектно-кошторисну документацію, повіривши тодішньому прем'єр-міністрові Віктору Януковичу, Чернівці за власний кошт виготовили ще за два-три роки до того. Місто навіть готове було викупити ділянку землі у с. Топорівці, де мали зводити нову газорозподільну станцію). За словами тодішнього міського голови Миколи Федорука, новий газопровід мали би будувати за кошти оператора газового ринку області чи НАК "Нафтогаз України". І у першому, і в другому випадку – йшлося про кошти державні. Твердження не позбавлене глузду, позаяк експлуатувати газові труби все одно згодом мала саме держава або уповноважений нею суб'єкт господарювання. І аж ніяк не саме місто. На спорудження другої гілки потрібно було до 16 мільйонів гривень. Станом на 1 липня 2008 року на об'єкті освоїли 5,5 млн грн. Завершеність будівництва тоді становила 63%. Здавалося, що закрити питання, як не дивно, допоможе прикра пригода з обривом газової труби у 2008 році. Саме в цей час на березі Пруту стояла потужна техніка, що не мала аналогів в Україні. Вона щойно завершила спорудження нового каналізаційного дюкера. "Якби газовики швидко визначилися з джерелами фінансування і задіяли цю техніку, новий газовий дюкер можна б було звести за 7-10 днів", – сказав тоді  Микола Федорук. Проте державного підходу до справи Київ не виявив. Виділяючи мільярди на подолання наслідків руйнівної повені, вишукати додатково кілька мільйонів гривень на другу гілку газогону до Чернівців уряд не зміг. Тож у 2009 році будівництво призупинили.

Гроші знайшлися щойно в 2011 році. "Ваші оці версії, може, вони можуть бути предметом обговорення десь в якихось колах, але вони не відповідають дійсності", - прокоментував губернатор Михайло Папієв журналістське припущення, що, виділяючи нині кошти на газолін, зацікавлені особи намагаються таким чином заспокоїти громаду міста, яка неоднозначно сприйняла дострокове усунення з посади обраного нею Чернівецького міського голови.  І взагалі: "Міністерство залатує дірки, які були створені за 17 років, коли місто недоотримало майже мільярд.  І ми маємо тільки одне робити – це дякувати, що є така добра воля". Дивне зізнання, особливо з огляду на інше губернаторське одкровення, про те, що "ми область – дотаційна, яка тільки на 35% забезпечує власні потреби, а на 65% ми залежимо від коштів державного бюджету". Але ж давно відомо, що можна Юпітеру (області), то бикові (місту) – зась!

Наразі за місяць до визначеного владою "часу ікс" змонтовано 1450 метрів погонних  підземного і 790 м.п. надземного (у повітрі) газопроводу діаметром 325 мм (до і після автомобільного моста через Прут). За вересень залишилося пройти мостовий перехід. На ці цілі ДК "Укргазвидобування" вже переказала департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міськради 750 тис. грн., понад 220 тисяч з яких перерахували підрядній організації ПП "Теплогазбуд" у вигляді авансу. Минулого тижня для продовження робіт ДК "Укргазвидобування"  додатково виділила ще 2 млн грн. Завершено також роботи з випробування 880 метрів погонних  підвідного газопроводу та з випробування площадки ГРС в с. Топорівці. Замовлено обладнання радіозв'язку та охоронної сигналізації на весь периметр станції, розпочалися роботи з їх монтажу. На ці цілі управління магістральних газопроводів (УМГ) "Прикарпаттрансгаз" переказало на рахунок Чернівецької міської ради 1 млн 800 тис. грн, понад півмільйона з яких вже пішло підрядній організації ПП "Газбудсервіс". Ще майже на 2 млн грн буде закуплено обладнання технологічного зв'язку. До слова, купівля обладнання для ГРС, вузол обліку російського виробництва тощо, напевно, найдорожча стаття видатків всього проекту. За викуп у селян під майбутню охоронну зону приватизованої землі, відшкодування збитків за викорчувані сади теж довелося платити. Щоправда, цьогорічний урожай яблук люди зібрати ще встигли.

Долучитися до будівництва, бодай опосередковано, змогли і чернівчани. В момент,  коли підрядники врізали збудований відвід у вже існуючий чернівецький газопровід на проміжку між крайнім будинком на вулиці Руській – до перехрестя з Південно-Кільцевою. Відсутність газу у квартирах цього мікрорайону міста з вівторка, 30-го, на середу, 31-го серпня,  пов'язана саме з цією складною операцією. Директор департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міськради Володимир Ніконов запевняє, що саме врізка в трубу-"п'ятисотку" була найскладнішою ділянкою роботи. Добре, що вона вже позаду. Але якщо вже мова зайшла про газову безпеку, то окрім  власне фізичної наявності резервного газового вводу в місто, нагальну потребу в якому ніхто не заперечує, першочергова увага тут також мала б приділятися стану решти газових мереж в самих Чернівцях. У зоні Чернівців є майже 700 кілометрів газопроводів, 85 тисяч газифікованих квартир, і в межах 3 тисяч комунально-побутових, бюджетних та промислових об'єктів. Газ у місто прийшов, як вже вказувалося, у 1958 році. І є багато газопроводів, до яких з тих пір, що називається,  людська рука не торкалася. Не кажучи вже про те, щоб їх дослідити, відремонтувати чи замінити. І саме ця загроза є значно вагомішою. Хоча коли йдеться про газ, диференціювати ризики  аж ніяк не випадає.

 Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"