Чернівецький Камерний: Висока музика за півставки

Чернівецький Камерний: Висока музика за півставки

21.04.2013, 22:56

Після двохгодинної репетиції, коли музиканти Академічного камерного оркестру Чернівецької обласної філармонії готуються змінити концертні однострої на повсякденне вбрання, – розмова з керівником оркестру, народним артистом України Павлом Чеботовим.

– Павле Миколайовичу, востаннє ми спілкувалися з Вами, коли Ви щойно повернулися з Туреччини і починався процесс нового звикання до міста, до особливостей концертної діяльності, зрештою, до побуту… Що змінилося відтоді?

– В особистому плані – нічого особливого. Натомість додалося концертної діяльності – і в дуеті із заслуженою артисткою України Людмилою Шапко, і з Камерним оркестром, якому, до речі, 2010 року присвоєне звання Академічного, і у співпраці з музичними колективами інших міст.

– А ще репетиції, симфонічний оркестр, музична школа… Насичене життя!

– Насичене перш за все музикою, зауважте. Додайте ще музичні фестивалі, в яких ми беремо участь і як дует, і з Камерним оркестром…

Окрім того, нас з Людмилою запрошували взяти участь у концерті з нагоди Дня Незалежності України в посольстві України у Вільнюсі (Литва). Згодом у посольстві Литви у Київі відбулася акція, так би мовити, у відповідь – і ми також грали на цьому концерті.

Ось із нещодавніх вражень: на початку березня, під час музичного фестивалю «Прикарпатська весна» ми з Людмилою грали з Івано-Франківським Камерним оркестром «Harmonia Nobile» під керуванням заслуженого артиста України Олега Герети. Виконувалися Вівальді, Бах, інші п’єси, серед яких – обов’язково Володимир Івасюк. Чернівчани вже мали нагоду познайомитися з цим колективом. Якщо порівняти його з нашим, то, як тепер прийнято говорити, в нас різний формат. Відтак було незвично, але це був цікавий досвід.

– Ви з успіхом виступаєте з  камерним, а також із симфонічним  оркестром, але давно не видно на афішах Чернівецької обласної філармонії відомого скрипкового дуету народного артиста України Павла Чеботова та заслуженої артистки України Людмили Шапко…

– Так, ми давно вже не грали в Чернівцях: не кличуть, не запрошують. Хоча ми цілком затребувані в інших містах – такий ось невеселий парадокс: доводиться їздити з концертами до інших міст. Приміром, коли наш дует брав участь у тому ж фестивалі «Прикарпатська весна», ми грали другого дня фестивалю. Та після виступу були відгуки, що саме наш скрипковий дует мав би відкривати фестиваль…

Є багато задумів, є з ким їх здійснювати. Пропоную керівництву філармонії: можна зробити і такий концерт, і такий… Відновити, скажімо, квартет «Консонанс», який грав старовинну музику. Є особисті зв’язки з видатними виконавцями, чому б не запросити їх виступити в нас? Та на всі пропозиції отримуємо стандартну відповідь: «Немає грошей!».

Скажімо, наші виступи у Києві та Вільнюсі не мали до Чернівецької філармонії жодного стосунку!

– Для чого ж тоді Філармонія?

– Це дуже болюче питання. Порівняння з тим же Івано-Франківськом – зовсім не на користь Чернівецької філармонії. Там працюють на кінцевий результат, на артиста. Не можу зрозуміти, чому те, що в нас оголошується неможливим через брак коштів, у тому ж Івано-Франківську чи Хмельницькому цілком можливе. Може, тому, що там розуміють: мистецтво твориться на сцені? І вся справа – у ставленні до артистів?

Маленька, але красномовна деталь: концерти в Івано-Франківську через Інтернет транслюються он-лайн на моніторах трьох найближчих до Філармонії кафе.

А може, причина такого сумного стану речей – ще й у тому, що в Чернівцях немає сучасних менеджерів, нікому організовувати концерти, кажучи по-сучасному, «розкручувати» музичні колективи. Артиста не використовують на повну силу, немає того, що називають «прокатом».

І ми втрачаємо, і наш слухач. Скажімо, вже підготована концертна програма з творів Баха й Шостаковича так і не прозвучала.

Відмовка класична: в залі замало людей, відтак немає грошей. Та ж не артист повинен розповсюджувати квитки! В інших містах чомусь знайшли позитивні відповіді на такі запитання!

Хтось же має цим займатися, а не лише музичними абонементами для школярів.

Що, зрештою, зводиться до збирання грошей з учнів у школах…

– Відверто скажу: інколи від усього цього робиться… нудно. І закрадається крамольна думка: чи не пошукати якогось більш комфортного для музиканта місця?

– Серед запрошуваних виконавців доводиться слухати й зірок, і, будемо відверті, доволі посередніх…

– Знову питання грошей! Будемо відверті: приблизно третина репертуару для оркестру вимагає солістів. Цікаво й попрацювати з іншим диригентом. Але запросити пристойного артиста немає грошей. Виконавець приїжджий безкоштовно ж не гратиме… Зачароване коло.

– Але ж робота з Камерним оркестром дає Вам і поштовх до нових музичних відкриттів?

– Мені вже доводилося щось змінювати у житті, відкривати щось у собі та в музиці. Адже щось відходить, перестає бути актуальним, виникає потяг до нового… Головне, аби була жива творчість.

Стосунки з Камерним оркестром починалися теж не надто легко. Можна сказати, з внутрішнього спротиву більшості музикантів, які звикли до певного репертуару і… певного рівня складності музичного матеріалу. І це було не просто: важко закликати до повноцінної творчості людей, які працюють у Камерному оркестрі на півставки…  Частина людей пішла, значно помінявся склад оркестру. І цей процес триває: хто витримує, той залишається. Бо це складно – заглиблюватися в інші пласти світової музики…

– Тобто відійти від творів хрестоматійних…

– Від репертуару епохи бароко й Моцарта – до романтизму  Гріга, Россіні, зрештою, до Чайковського, згодом музика ХХ століття – Стравінський, Шостакович…

І певні зрушення вже відбулися. Окрім участі у фестивалях, ми записали вже диск із творами Гріга й Чайковського, наразі працюємо ще над одним диском…

Разом з цим, інколи отримуємо цікаві пропозиції – так би мовити, в особистому порядку. Скажімо, приїздили до нас скрипаль Остап Шутко, як його називають музичні критики, «музикант із власним обличчям», і дружина його Ольга – дуже талановита віолончелістка. Вони багато уваги надають виконанню сучасної музики в класичній обробці. Це співпало з нашим бажанням осучаснити репертуар, ми грали з ними, до прикладу, музику з репертуару «Океану Ельзи».

Нещодавно пройшов І Міжнародний конкурс виконавців на духових дерев’яних інструментах. В журі був Петро Федьків, гобоїст – і нині росіянин за місцем проживання: він доцент Нижньогородської консерваторії. Він виступав з нами без обплати. Ми грали твори Вівальді та Альбіноні, написані для гобоїв з оркестром.

Та й у нас в оркестрі чимало гарних музикантів, яких варто було б рухати у виконавській майстерності. Один Микола Головін (віолончель) чого вартий!

Як керівник Камерного оркестру, поставив перед собою завдання: перш за все накопичити цікавий і сучасний репертуар. А які багатющі джерела відкриваються у ХХ сторіччі: американець Бенджамен Бріттон, той же Шостакович. Наразі в нас у роботі Дворжак і Стравінський, зокрема музика Ігоря Стравінського до балету «Аполлон Мусагет»…

Твори важкі для виконання, але такі виносять оркестр на вищий щабель, роблять йому обличчя, роблять нас – теж по-сучасному – конкурентноспроможними…

– А нинішній концерт? Який був його задум?

– ХІХ сторіччя, європейський романтизм у музиці. У першому відділенні ми гратимемо сюїту Е.Гріга «З часів Хольберга» і сонату №3 Дж. Россіні. Друге відділення займе «Спогад про Флоренцію» П.І.Чайковського. Це одна із найяскравіших робіт оркестру.

 Відступ для меломанів: Після зливи

Сюїта взагалі характерна для романтичного напрямку в музиці. 5 самостійних частин сюїти заявлені назвами, характерними для музики різних європейських країн. Прелюдія, Сарабанда. Гавот. Арія. Рігодон. Вони цілком витримані в класиці жанру, але це не імітація: варто прийти й послухати, як звучатиме в усьому тому… Норвегія.

Сонату №3 Джоакіно Россіні написав у віці 12 років. Тим цікавіше почути в ній все те, що стане колись окрасою творчості дорослого Россіні, рисами його опер: темп, ритми, яскраву насиченість  і водночас ніжну любовність музики…

І, нарешті, другий відділ. Такий «Спогад про Флоренцію» міг написати тільки російський композитор, більше того, тільки Чайковський. Це ж не опис мандрівки, не сторінка музичного путівника, це, радше, відгомін музики, яка сповнювала композитора під час перебування у Флоренції…

 

 Павло Чеботов: «Cпогад про Флоренцію» сьогодні серед найбільш виконуваних,  улюблених оркестрами творів.  Я просто купаюсь у цій музиці»

 – Гастролі, концерти, репетиції… Феєрична кількість музики, але це й час, і фізичне виснаження… Як ви з цим справляєтеся?

– Хтось з великих музикантів сказав: «Музикант працює як вантажник». І це правда. За витратою енергії відіграний концерт порівняний хіба що із роботою вантажника. Допомагає лише те, що іншого життя я просто не уявляю.

Кажуть іще, що музиканти схиблені на музиці. Мені надзвичайно пощастило, що моя сім’я складається з таких же, як я, схиблених… І для нас трьох – мене, дружини, доньки – немає більшого щастя, як зібратися разом і щось зіграти!

– Цікаво, на якій скрипці ви граєте? Якщо маєте кілька скрипок, чи залежить вибір інструмента від настрою чи від твору, який виконуватимете?

– Скрипок дійсно маю кілька. Але просто так, від настрою міняти їх не можна. Це як зрада жінці. Мати хороший інструмент, коли скрипка відповідає тобі найменшими нюансами, – для музиканта справжнє щастя. Тож міняти доводиться, коли отримуєш інструмент більш високого класу.

Так склалося, що за останні півтора року довелося двічі поміняти інструмент. До першої скрипки звикав дуже важко, пристосовувався, шукав з нею спільну мову, намагався стати з нею єдиним цілим. Щойно звик, прийшла ще одна – і все почалося з початку. А мені дуже хотілося привчити її до себе, сказати собі: я ще щось можу!

Скрипка – як жінка. Коли ти знайшов свою, міняти не можна – перестане звучати, помститься невдачею…

Лариса ХОМИЧ, «Версії», фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА

1


КОМЕНТАРІ (3)

Серйозна музика возвеличує людське в людині. Щоб розуміти класику, потрібний відповідний рівень культури. Такі спілкування з майстрами високого мистецтва потрібні, аби розширювати діапазон сприйняття і розуміння музичної мови.

avatar

Анатолій

22 квітня 2013 08:16

avatar

Svetlana Davydenkova

22 квітня 2013 09:49

Калініна звільнити, взяти людину, яка дбає про музику і розвивати культуру. Калінін колхозник, він не вміє нічого толком робити, грубіян і дуже негарна людина.

avatar

Ян

22 квітня 2013 14:02