'Чернівецькому Гемінґвею' сьогодні 102 роки

"Чернівецькому Гемінґвею" сьогодні 102 роки

02.08.2020, 09:30

За іншої долі цей чернівчанин майже напевно став би відомим мандрівником: відкривачем загублених племен, підкорювачем нових вершин, дослідником дикої природи. Проте навіть за тих обставин, які судилися йому часто не з власної волі, важко втриматися від порівняння цього непересічного, сповненого шаленої спраги життя чоловіка у брезентовій робі з наплічником і саморобним ножем за поясом із героями Фенімора Купера, Джека Лондона чи його улюбленого Карла Мая. Високий, стрункий, із відкритим обвітреним обличчям, альпініст, поліглот, радіолюбитель, фотограф і книголюб, який самотужки вибудував собі хатину на самому краю світу (далі лише Чукотка й Аляска), – він мовби зійшов зі сторінок пригодницького роману.

Життя «забезпечить» Демантові можливість на власні очі побачити місця, не позначені в маминому шкільному атласі, особисто відвідати землі на схід від Лєни. І не лише побачити, але й долучитися до їхнього дослідження, подарувавши відкритим місцевостям власне ім’я. Точнісінько так, як мріялося у дитинстві: «прожити незвичайне, сповнене пригод життя у віддаленій дикій країні. Хоча свою роль у ній я, звісно, уявляв дещо інакше».

Та хоч як карти й глобуси вражали дитячу уяву, проте не могли зрівнятися із літературними творами. Особливо із книгами, які поволі формували внутрішній світ хлопця. У десять років він захопився «Північними оповіданнями» Джека Лондона. Мріяв про те, як шукатиме золото. «Про те, як копатиму його у кошлатій парці, з довгим ножем у вишитих індіанських піхвах просто на грудях, щоб легше було вихопити. А ходитиму в хутряних унтах, стоячи на широких лижах. Моторошний вітер перетворює все на лід, камінь… Йду проти  нього, не скоцюрбившись у жалюгідний позі, а з відкритими грудьми, високо задерши голову, ще й обвішаний зброєю. Жодного з наших європейських морозів я не боявся: мене загартовували з ранніх років…»

Через багато-багато років мрія збулася: аж до ножа в нагрудній кишені і револьвера на боці – тільки то був не кольт, а наган. Так само, як бажання ще раз зустріти «німого друга». Точнісінько таке видання «Поклику предків» Джека Лондона, над яким марив у дитинстві, Демант придбав у талліннського букініста.

«Читав «Між водою й незайманим лісом» Альберта Швайцера, коли мені було 12 років. Про лікарню в джунглях, що в Ламбарене. Пам’ятаю, наче це було лише вчора.  З тих пір Швайцер для мене символ чистої, прекрасної душі», –  наполягав Вернон Кресс.  Етика благоговіння перед життям, повага до всього живого, сформульована «диваком з джунглів», стала основою його власної життєвої філософії. Труднощів не боятися і тим більше не уникати, а долати силою духу і переконаністю – основні положення етики – Демант утверджував кожним днем свого життя.

Записки Швайцера, «Щоденник  капітана Роберта Скотта» та інші подібні до них твори полонили дитячу уяву. Ці книги визначили ставлення чернівчанина до людей. В його уяві героєм був той, хто добровільно ризикував власним життям для інших людей, географічних відкриттів і національної гордості. Саме так, як це зробив Роберт Скотт, який загинув у перегонах з Амундсеном за першість на шляху до Південного полюсу. Герої науки, такі як Девід Лівінгстон, Альберт Швайцер, професор Піккард, Альфред Вегенер тощо, в очах Деманта завжди займали вищий щабель, ніж герої війни. «Нансен – мій ідеал  спортсмена, вченого і гуманіста», – нагадав принагідно.

Насильно позбавлений звичного середовища існування, Демант витворив собі окремий світ. Адже давно знав напевно: крім реального, в якому живе більшість людей, існують інші світи, паралельні… Мікросвіти тих людей, які перебувають у тюрмах, лікарнях, війську, в іще гіршому випадку – на війні. У більшості з них, на жаль, довелося побувати самому. Хоча завжди вважав їх чужими і навіть  ворожими власному життєвому призначенню.

Чи не єдиний світ, із яким мирився – власний, витворений для порятунку: «Королівство фантазії, в якому, по змозі, ховався не лише від радянської дійсності, але й намагався жити власними мріями і правилами».  А це, звісно,  було непросто. Свобода, нехай тільки внутрішня, можливість вільно подорожувати, нехай тільки у межах СРСР  –  головні пріоритети цього «окремого світу ілюзій, фантазій і снів».

Власний ідеалізм  хроніст кривавого ХХ століття виводив з чернівецького дитинства: «Я виріс у сфері гуманістичних, власне, навіть космополітичних ідеалів. Ідеалам важко в сучасному світі, де панують раціо,  логіка, а фантазерів – б’ють. За цих умов залишатися ідеалістом – це прирікати себе на таке собі самокатування: надто великий розрив між островом наших мрій і Освенцімом».

Водночас не правильно стверджувати, що мрійник підлаштував життя під вигадану філософську доктрину. Навпаки, це життя стало головним аргументом на користь того, у що щиро повірив. Філософію Демант вважав «символом чогось зарозумілого й… незбагненного». Попри те, що у гімназії предмет видавався легким і простим – трішки етики, логіки… словом, дрібниці. Інша річ в університеті: «хоча на нашому факультеті вчилися аж ніяк не найрозумніші й найталановитіші хлопці – все одно філософія видавалася мені так само малодоступною, як, скажімо, якийсь негритянський діалект».

Прикладом гідним наслідування, героєм, на якого письменник  вказує в ознайомчій анкеті, для нього був лікар, музикант і гуманіст Альберт Швайцер. Той самий автор «Філософії культури», стрижнем якої є етика благоговіння перед життям. Доктора Швайцера, який допомагав пацієнтам долати важкі тропічні недуги, вразило одночасне існування людських страждань і лазурової бухти чарівної  краси. «Одним поглядом я обнімав і земний рай, і безнадійне горе, і це приголомшувало», – розповів доктор.

Народжена у нетрях африканських джунглів філософська доктрина veneratio vitae – основи основ добра – якнайкраще годилася для колимського мрійника, який понад усе прагнув зберегти людську подобу. У німецькій бібліотеці вантажника була книга про її творця  – «дивака з Ламбарене».

Демант був не просто стороннім спостерігачем чиїхось мук. Він пройшов усіма колами гулагівського пекла. Тому, як ніхто інший, знав: традиційна етика, яка досліджує стосунки між людьми, тлумачить проблему добра, яке люди чинять одне одному, для його життєвого досвіду, набутого у «крематорії без печей», не годиться.

Добро має бути дієвим, боротися з жорстокістю і смертю, врешті бути спрямованим на збереження і вдосконалення життя. Саме цього вчила етика благоговіння перед життям доктора Швайцера: «добро – це зберігати життя, сприяти життю, зло – це знищувати життя, шкодити життю».

Колимський вантажник перейняв від «доктора із джунглів» естафету великої поваги до життя в усіх його проявах.  Ідеалом порядності,  подвижництва у змаганні за кожне людське життя, кимсь на кшталт літературного Альберта Швайцера, для нього був і назавжди залишився голландський письменник Мультатулі (в перекладі «Я чимало витерпів» –  псевдонім Едварда Деккера).   

«Пригадую, як мені було складно після багаторічної ізоляції повернутися до сучасної техніки – у таборах «проспав» винахід вертольота,  атомної бомби, реактивних двигунів на літаках, не знав, як влаштовані пропульсивний двигун чи турбобур, – писав Демант. –  Про зміни у культурному житті, особливо літературі, годі й казати. Щоразу був вражений, коли раптом з’ясовував, що мої довоєнні письменники ще живі. Все, що було до війни, особисто для мене кануло в Лету, значить, подібна доля мала спіткати авторів улюблених книг. Особливо, пригадую, вразило те, що Гемінґвей іще живий…»

Юрій ЧОРНЕЙ 

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

 

Світлина від Yurii Chornei.

 

Світлина від BukNews.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від BukNews.

Світлина від BukNews.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

Світлина від Yurii Chornei.

 

 

1