Чернівецька область – це неймовірні люди, абсолютно неймовірні пейзажі, і найгірші дороги у країні. ФОТО

Чернівецька область – це неймовірні люди, найбільша кількість національностей та конфесій, які живуть поруч у єдності і злагоді, це гори, абсолютно неймовірні пейзажі, і – ...найгірші дороги у країні.

Раніше я думала, що найгірші дороги ми маємо у Донецькій та Кропивницькій областях, а виявляється – ні, тут.

На фото – дорога державного значення, написала Альона ШКРУМ, народний депутат. 

На півдні області, неподалік від румунського кордону.

Мене банально не покидало відчуття, що рано чи пізно ми утонемо в одній із ям глибиною по півметри.

Періодично вказівники "дорога в аварійному стані" – і підозрюю, таким вказівникам вже не один рік.

При цьому, на 2018 рік на капітальний ремонт доріг державного значення з державного бюджету було виділено 80 млн. грн.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місцеві дороги Чернівецької області відремонтує Пуршага, якого на це уповноважив Фищук

Звісно, ні про який туризм, інвестиції та розвиток і мова не може йти при таких шляхах сполучення.

Про місцеві дороги взагалі мовчу. 

У 22 столітті тут діти ходять до школи так, як колись ходив мій батько – по 7-11 км пішки через гори, ями та сніг. 

Наче попадаєш в інший світ, де зупинився час.

На кожній зустрічі люди говорять про дороги, пункти пропуску з Румунією, на облаштування яких ЄС виділив більше 30 млн євро, і які до сих пір – відсутні, а гроші – зникли.

Про медичну реформу, якої з такими дорогами бояться найбільше, про ціни на ліки, на дрова, на комунальні послуги, про те, що діти мріють лише виїхати до Румунії, та... про величезну надію на зміни.

Це важкі розмови. І вони, і дороги, і бідність навколо – моментально приводить тебе до тями після європейських кав’ярень Чернівців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гірський Путильський район шокував народного депутата України Альону Шкрум жахливими дорогами

Реальність, як ляпас, заставляє тебе побачити все дуже ясно, наповнює злістю і бажанням працювати більше, боротися, сціпивши зуби, і навіть не думати опускати руки.

Як би було чудово, якби до цих селищ у горах доїхала хоч половина депутатів, щоб тут вони відчули три години ям, провели засідання комітету, переночували, і поспілкувались з людьми.

І пояснили їм про чудові 144 реформи, шлях до Європи (тут це звучить насмішкою) та відповіли, скільки українці платять військового збору, і як можна "платити його прямо на солдат і на армію", а не "в кишені Гладковського та інших".

Бо саме це питання мені задають зараз.