Чернівчанин порівнює Михайлішина з Бетменом і переживає щоб того, не дай Боже, не обрали депутатом, бо Чернівці без його щоденних подвигів вже не виживуть

Лист з редакційної пошти BukNEWS. Подаємо без коментарів у повному обсязі.

Шановні журналісти!

Вирішив написати вам відкритого листа. Бо дуже вже мене хвилює останнім часом одна проблема. Поважаю вашу професію, ціную і щиро заздрю вам за можливість зустрічатись з цікавими людьми, висвітлювати актуальні новини, бути в центрі різноманітних подій. Для нас, пересічних громадян,  ви є справжніми  професіоналами  в царині телебачення і преси. Саме через вашу позицію і ваш погляд  ми сприймаємо ті новини і події в житті країни та нашого міста, які хвилюють всіх чернівчан.

Але останнім часом, шановні журналісти, дивлячись щодня  телевізор і читаючи свіжу місцеву пресу, я, як кажуть у Чернівцях, «чуть-чуть заболел». Майже кожна газета від першої до останньої сторінки  присвячена  діянням єдиного героя сучасності - секретаря Чернівецької  міської ради Віталія Михайлішина. Відомо, що зайва скромність – шлях в небуття, але все ж таки цьому пану варто було б трохи пригальмувати свій галоп, бо чесно кажучи, такий стан організму як нудота, в мене починає з’являтись чи не  щодня після перегляду усіх газет і, думаю, що до виборів здоров’я моє через нього ще значно погіршиться.

Я давно живу в Чернівцях і як будь-який небайдужий мешканець цього міста, крім глибокої і ніжної любові до рідних вуличок, площ,  парків і будинків, мав і маю багато претензій  та питань до керівництва міської ради, яке мало би  дбати про збереження та впорядкування Чернівців.  Проте останнім часом  я зі здивуванням довідався від вас, дорогі акули пера, про те, що саме завдяки Віталію Михайлішину (каюсь, я не знав раніше, хто це такий) в місті відбуваються неймовірні речі.  Абсолютно все, що робиться в місті, робиться  «завдяки Віталію Михайлішину». Зранку і до вечора вуличне радіо на кожній зупинці розповідає про звитяжні подвиги секретаря міської ради, щодня в вечірніх телевізійних новинах він перерізає стрічечки, сварить будівельників,  миттєво, як Бетмен, з’являється біля аварійної електроопори, проваленого асфальту,  суворо дивиться на директора тролейбусного управління, вчить професійних будівельників, як будувати, а шляховиків, як ремонтувати дороги, медиків - як лікувати, вчителів - як вчити, дітей-як вчитися, батьків – як виховувати дітей. З подивом довідався, що пан Михайлішин розбирається навіть в дитячих щепленнях та пологах, сімейній медицині та інших непростих речах. Перелік можна продовжити. Найголовніше, що всі ті, кого я досі вважав справжніми професіоналами своєї справи, стоять біля  молодого «очільника міста» як  школярі, які зробили шкоду і  схвально кивають головою. Або в кращих традиціях брежнєвських часів співають осани «особисто  Віталію Михайловичу». Здавалось мені, що ці часи давно минули, але – ні. В Чернівцях пишним квітом   розквітає підлабузництво та запопадливість.

Я просто вражений неймовірною ерудицією цього молодого енергійного керівника. Та це просто щастя впало на наше місто в його особі.  Ми, чернівчани, неймовірно вдячні йому. Такий діапазон знань, таке глибоке занурювання в кожну проблему. Людина просто енциклопедичних знань сьогодні очолює міську раду. І від усвідомлення щастя жити в одну з ним епоху просто не знаю, куди подітись.

А нещодавно я з’ясував, що цей чоловік, виявляється, хоче бути депутатом Верховної Ради від нашого міста і зрозумів, тому йому й приділяється так багато уваги. Але таке ж бажання виявляють ще 12 чернівчан, але про них чомусь преса розповідає не так активно.

На думку місцевих журналістів (а я звик вам вірити), ще не було в Чернівцях людини подібного рівня, яка не лише розбирається в житлово-комунальному господарстві, економіці, медицині, підприємництві, освіті, спорті, молодіжній політиці, а ще й зі знанням справи тримає в руках книжки під час поетичного фестивалю, спілкується «на рівних» з письменниками та іншими митцями, вміє підтримати розмову з іноземними дипломатами. Та, власне, вміє все. Навіть кастинг на модельний конкурс проходить за його підтримки. Я щоправда не дуже розумію, як можна «підтримувати» кастинг, тобто відбір, але, мабуть, це не для мого розуму.

Я тепер дуже схвильований тим, що не дай Боже, люди оберуть його до Верховної Ради.

То ж як будемо жити ми, чернівчани, без Михайлішина? Його світлий образ завдяки журналістам щодня - в кожній оселі. І люди вже до цього звикли.  А ще споконвічне прагнення городян  мати розумного, толерантного, освіченого, небайдужого та красивого керівника нарешті здійснилось.

Тому я щиро дякую вам, дорогі журналісти, за те, що  до 28 жовтня буду постійно бачити перед собою це усміхнене обличчя, над яким ретельно попрацювали іміджмейкери. Я повністю погоджуюсь  з Віталієм Михайловичем, що Чернівці  - європейське місто . А от щодо того, чи Михайлішин і є той європейський вибір, я поки не впевнений. Але думаю, що перегляд щовечора новин та читання місцевих газет обов’язково мене в цьому переконають і ближче до виборів я вже не буду мати жодних  сумнів, за кого голосувати.

З повагою,

Іван Колісниченко, чернівчанин

Фото з офіційного сайту Чернівецької міської ради