ЧЕРЕПИЦЯ ДЛЯ НАЩАДКІВ

5 лютого минуло cорок сумних днів, як на 92-му році життя відійшов у вічність відомий архітектор Михайло Ілліч Шевченко. Саме він є автором багатьох житлових і громадських будівель, кварталів, мікрорайонів, вулиць - як у Чернівцях, так і загалом на Буковині. Зокрема, в центральній частині міста за його проектами збудовано: Центр естетичного виховання "Юність Буковини", приміщення Чернівецького музею Буковинської діаспори, адміністративний будинок СБУ, Літній театр парку культури і відпочинку ім. Т.Шевченка, телестудію на вул. Братів Руснаків, дитячо-юнацьку спортивну школу №1, а також житлові будинки на вулицях Головній (№26); Худякова (№3); Садовій (№3-А); Фрунзе (№1-А), Федьковича (№2-А). За проектом М. І. Шевченка здійснено добудову з реконструкцією Чернівецького коледжу будівництва та архітектури на вулиці Доброго, 4; магазин "Товари для молоді"; кінопалац "Чернівці", центр культури "Вернісаж" та багато інших. За період з 1955 по 1973 роки Михайло Ілліч спроектував 352 об'єкти. У будинках, спроектованих Шевченком на проспекті Незалежності, проживає близько 40 тисяч жителів. (Джерело: golovne.net).

ЧЕРЕПИЦЯ ДЛЯ НАЩАДКІВ

Чернівці, на жаль, поки що не можуть змагатися зі Львовом за звання туристичної столиці західного регіону країни. Про те, щоб перебрати корону першості від історичних міст Центрально-Східної Європи столиці Буковини, годі навіть мріяти. Таким невтішним виявився підсумок обговорення проблем функціонування історико-архітектурних форм міста Чернівці в експертному середовищі буковинських науковців. І хоча присутні на цьому обговоренні деякі чернівецькі архітектори болісно реагували на будь-яку критику, що лунала на їхню адресу, заперечити аргументами тезу, що місто поволі руйнується, вони не змогли. Ну, не вважати ж справді за досягнення один лише факт відновлення  Блакитної зали в центральному корпусі колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації. У розташованому в цьому недоречному місці спортивному залі студенти ще не так давно ганяли м’яча, грали у баскетбол і боролись. Інша справа столиця Галичини. Після включення центральної частини Львова до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО в місті Лева було започатковано більше сотні спеціальних програм - «Фасади», «Освітлення», «Підземне місто», «Тротуари» тощо зі збереження його унікального архітектурного середовища, тим часом головний архітектор Чернівців Сергій Гомонович зміг пригадати тільки програму "Дахи", що діяла у Чернівцях. У минулому. І це попри те, що архітектурні пам’ятки, як і риба, найчастіше псуються саме зі стріхи. У влади відповідь на все проста: на фахову реставрацію чернівецьких пам’яток архітектури потрібно щонайменше 400 мільйонів гривень. І це в цінах 2008-го докризового  року. Нині ж коштів може знадобитися ледь не у два рази більше. Державної допомоги на ці цілі місто не отримує, а власних ресурсів йому явно замало.

Розрекламований "Стратегічний план розвитку міста Чернівці на 2012-2016 роки" – результат потужної «мозкової атаки» радників нової владної команди ратуші  - конкретних відповідей на питання збереження історико-культурної спадщини також не містить. Прописані у ньому заходи щодо збереження об’єктів історико-культурної спадщини центральної частини Чернівців більше нагадують безпорадну констатацію давно відомих проблем, аніж вказують на реальні шляхи їх подолання.  Єдина прагматична порада: «запровадити систему стимулів для інвесторів та мешканців міста з фахового проведення ремонтно-реставраційних робіт в межах історичних ареалів». Щоправда, з огляду на те, як непросто у вітчизняних чиновників вирвати будь-які пільги, звісно, якщо останні стосуються не їх самих,  пораду вже зараз можна  вважати лише благим наміром. А такими намірами, відомо, куди зазвичай дороги стелять… І це за умови, що саме вдало реалізовані бізнес-проекти дозволили свого часу перетворити старі віденські казарми чи фабричний комплекс у польському Лодзі на унікальні торгово-відпочинково-розважальні центри. Чим не приклад для наслідування: коли «старі міхи» історичних будівель збережено за кошти влитого у них «нового вина»?

Реалізовані у місті за останні роки поодинокі вдалі бізнес-проекти, по-перше, можна перелічити на пальцях однієї руки, а по-друге, вони лише відтіняють  картину загального запустіння й руйнації.  Серед таких позитивів, поза сумнівом, відновлення площі Філармонії та пішохідний статус вулиці Ольги Кобилянської, який у важкому змаганні з машинами вона таки виборола. Відновлена площа Турецької криниці науковцю Богдану Боднарюку чомусь нагадала одеський пляж "Аркадія". Але це справа смаку... З площі Філармонії прибрали «Критий» базар, а вул. Кобилянської відреставрували до 600-річного ювілею першої письмової згадки міста. До слова, готовий проект її реставрації пролежав цілих два десятиліття. Якщо всім чернівецьким пам’яткам доведеться так довго чекати на фахове відновлення, то  до наступного ювілею їх просто не залишиться. Проте і до вже згаданих врятованих об’єктів в експертів є претензії. Одну з них головний архітектор Чернівців Сергій Гомонович одразу відкинув: історичну бруківку з вул. Кобилянської ні в Австрію, ні в Румунію нікому не продавали. Виховані науковці архітектору не перечили, але сумніви посіяли. Бо відповіді на своє питання, «а куди поділася бруківка кінця XVIII – XIX ст. зі Шкільної», так і не отримали. Сумніви у них залишилися і щодо бруківки,  якою вимощено фойє відомого у місті ресторану «Чернівці». Та й про якийсь об'єкт на Олега Кошового також була мова...

Водночас одну лише постановку питання, «чи справді Чернівці є архітектурною перлиною», архітектори визнали ледь не провокацією. А коли залунали претензії до деяких архітектурних рішень, то їхньому гніву не було меж. Проте дивуватися цьому якраз не випадає, адже то саме з їхніх вуст звучали запевнення про “високу якість проведених робіт ” напередодні підготовки міста до ювілею. Добре, що хоч начальник відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради пані Пушкова підтвердила: рівень проектів, що відділ отримує на погодження як з архітектурної, так і з точки зору дизайнерської, найчастіше є дуже низьким. Інколи навіть складається враження, що документи готують не фахівці, а зовсім випадкові люди. Але ж не можна у всьому сподіватися тільки на ЮНЕСКО. Звісно, раз на рік спільно з київськими фахівцями ця поважна міжнародна організація  моніторитиме стан збереження архітектури в буферній зоні навколо об’єкта зі списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, - підтвердила  начальник відділу охорони культурної спадщини. Але ж будівництво камбоджійських, за визначенням професора Чучка, пагод у центрі міста - це лише місцева ініціатива. І на ЮНЕСКО тут кивати аж ніяк не випадає.

Відтак, очевидно, що справа зовсім не в грошах, на брак яких чиновники часто намагаються списати провали у справі збереження неповторного архітектурного обличчя старих Чернівців. Було би бажання, а гроші завжди знайдуться. А почати слід було з наведення порядку в мізках. Пригадуєте, пораду професора Преображенського з "Собачого серця", який радив долати руїну, починаючи з голови, бо вона саме там. І першим кроком на цьому шляху могло б стати наведення ладу з топонімами обласного центру. «Якщо 80 відсотків мешканців обласного центру пишуться українцями, 11 – росіянами і 4 – румунами, то чому  в Чернівцях  досі майже 100 вулиць носять проросійські і навіть пробільшовицькі назви», - щиро дивується  професор-історик Василь Ботушанський. Скрупульозний вчений навіть порахував, що 40 чернівецьких вулиць увіковічують назви російських міст і місцевостей, 22 – російських більшовиків, ще 19 – російських ватажків. Не можна сподіватися на порядок у справах, не давши ладу поняттям. Відчуття тимчасовості перебування на владних посадах, як, зрештою, і нас на цій землі загалом, – прямий наслідок такої невпорядкованості. На необхідність збереження духу європейського міста, який завжди був притаманний столиці Буковини, та недопустимості перетворення Чернівців в безбарвний придаток до Калинівського базару, вказувалося вже неодноразово.

А ще варто було би бодай інколи думати, що лишиться тут після нас. Але не на словах, а так, як це зробив той таки Йозеф Главка. Тільки не подумайте, що мова знову про будівлю колишньої резиденції. Австрійський архітектор чеського походження заглядав іще далі. Згідно з легендою, яку засвідчив голова Чернівецької обласної організації Національної спілки архітекторів України пан Олег Пікущенко, збудувавши резиденцію, архітектор залишив на складі повний комплект запасної черепиці для її покрівлі. А ще – розпорядження: поміняти стару на нову через сто років. Але вона зникла… Майже так само, як бруківка з вул. Кобилянської і Шкільної. Цікаво було б довідатися, куди саме? Вартість такого подарунка, за цінами 2008 року, понад 12  млн грн. Принаймні, саме таку суму називали в університеті, коли говорили про необхідні кошти для заміни даху резиденції. Проте, навіть якщо це тільки легенда, мораль її зрозуміла. Всі спроби врятувати архітектурну спадщину Чернівців, яка так несподівано і без жодних зусиль нам дісталася,  не зазираючи бодай на сто років вперед, приречені на поразку.

 Юрій ЧОРНЕЙ, «ДОБА»

Веб-сайт цього зображення pamjatky.org.ua