Алергічні захворювання потребують своєчасної діагностики

До питання своєчасної діагностики алергічних захворювань

До дня алерголога

Каспрук Н.М.

доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ

Навколишня екологія погіршується з кожним роком, а ми все частіше зустрічаємось з різними видами та проявами алергічних реакцій. Слізливість, нежить, чхання, бронхоспазм, різноманітні висипи на шкірі, виснажливий свербіж – це лише невелика частина проявів боротьби організму з алергенами. В 30% випадків алергія передається спадковим шляхом і для того, щоб підтвердити або виключити хворобу, вибрати найефективніший спосіб лікування - потрібно здавати аналіз на чутливість до алергенів.

Оточуюче середовище переповнене подразниками, які здатні викликати алергію. Для окремих пацієнтів алергія стає серйозною проблемою. У складних випадках може розвинутися анафілактичний шок, що в окремих випадках призводить до летального результату. При найменших проявах алергічної реакції, або підозрі на алергію потрібно пройти спеціальне обстеження. Чим раніше алергія буде діагностована, тим легше її лікувати. З метою формування комплексу профілактичних дій щодо запобігання розвитку алергії, вкрай необхідним є також вивчення факторів ризику її формування.

Найбільш частими додатковими факторами ризику виникнення алергії є

? Незбалансоване харчування дітей і дорослих

? Зловживання високоалергенними продуктами

? Зростання патології органів шлунково-кишкового тракту (у дітей в 10 разів)

? Необгрунтоване застосування високотоксичних лікарських препаратів, самолікування.

Першочерговими причинами, щоб здати аналізи у дітей на алергію є:

1. Спадковий фактор. Якщо у матері або батька є алергія, найімовірніше (біля 75%), хвороба передасться дитині.

2. Недоношена вагітність є додатковим провокатором розвитку алергічних реакцій і ослаблення імунітету.

3. Тест на визначення алергенів потрібно пройти, якщо у дитини відзначаються часті простудні захворювання.

4. Часті бронхіти, пневмонії, ларингіти, фарингіти також є приводом для того, щоб здати аналіз на можливу алергію.

5. При прояві характерної симптоматики (висип на шкірі, свербіж, набряки, часте чхання, спастичного болю в череві) після вживання конкретних продуктів харчування, контакті з тваринами, укусів комах потрібно звернутися до алерголога і пройти обстеження для визначення причини захворювання.

Діагностика захворювання можлива різними способами, але для постановки правильного діагнозу необхідно пройти комплексне обстеження. Які саме додаткові методи потрібні - визначить лікар. Напрямок обстеження лікар вибирає після опитування, детального аналізу спадкового анамнезу, даних про наявність шкідливих звичок і агентів, оцінки житлово-побутових умов, можливих професійних шкідливостей, динаміки захворювання. Об’єктивне обстеження включає також традиційний посистемний огляд. Інколи вже на цьому етапі лікар з високою ймовірністю може визначити причинний фактор та призначити лікування. Для уточнення - призначаються спеціальні тести.

Список окремих груп алергенів, до яких можливі алергічні реакції та які можливо визначити, має наступний вигляд:

? харчові алергени: мед, яйця, сою, глютен, молочні та інші;

? побутові збудники: кліщ, таргани та інші;

? грибкові алергени

? пилкові алергени;

? алергени отрути при укусі різноманітних комах;

? епідермальні збудники: шерсть тварин, корми для риб та інші

? побутова та промислова хімія, лікарські препарати.

Розповсюдженими методами діагностики алергії є дослідження крові та шкірні проби. Здати аналіз крові на алергію можливо в будь-який час, а шкірні тести не проводять в період загострення алергії та інших хронічних хвороб (існують також вікові обмеження). Зазвичай перевагу віддають аналізу крові, так як він доставляє менше незручностей, зокрема для дитини.

 Аналізи на алергени проводять такими способами:

1. Шкірні проби (частіше «прік-тести»). Метод полягає в тому, що на передпліччі роблять міні-подряпини і наносять рідину, що складається з можливих алергенів. В деяких випадках більш інформативним є аплікаційний метод (патч-тест), коли на шкіру приклеюють пластирі, що містять речовину з алергеном.

2. Визначення специфічних антитіл IgE. Високочутливий метод, який надає можливість виявити окремі групи провокаторів алергії. Перевагою методу є те, що він немає протипоказів, його можна провести в будь-який час і в будь-якому віці. Можливе застосування навіть у немовлят. Антитіла IgG застосовуються для визначення провокаторів харчової алергії (до цитрусів, горіхів, овочів, ягід, молока, глютену, рибних та інших продуктів).

3. Провокаційні тести. Дана методика застосовується рідко з причини високого ризику розвитку серйозних ускладнень. Для дітей спосіб взагалі протипоказаний. Провокаційні тести використовують в тих випадках, коли раніше застосовані методи не дали достатньої інформації для вірної діагностики алергену. Процедура дослідження проводиться під пильним лікарським наглядом і полягає в тому, що алерген поміщають під язик або бризкають в носову порожнину і спостерігають за подальшою реакцією організму.

З метою своєчасної діагностики бронхіальної астми, особливо у разі середньотяжкого і тяжкого перебігу риніту або ринокон'юнктивіту, проводять дослідження функції органів зовнішнього дихання із обов’язковим проведенням тесту на зворотність бронхіальної обструкції. У випадку виявлення бронхоспазму проводять корекцію лікування. Симптоми на рівні шлунково-кишкового тракту, наприклад, найбільш характерні для харчової алергії на молочні продукти, рибу і бобові. Проявами можуть бути нудота, болі в череві, кишкові кольки, блювота або діарея. В цьому випадку додаткові, наприклад рентгенологічні, дослідження відзначають затримку їжі в шлунку, а також подальше збільшення або зменшення перистальтичної діяльності кишечника.

Отже, який саме спосіб діагностики найбільш актуальний в кожному конкретному випадку визначає лікар. Точність діагнозу та успіх подальшого лікування залежить насамперед від ретельного аналізу всього комплексу клініко-анамнестичних, фізикальних, лабораторних, специфічних методів дослідження.