А в Сіреті вже почали

Боротьбу за врожай нинішнього року. Так, так: саме боротьбу, бо за кожен колосок на хлібному полі треба день у день докладати неймовірних трудових зусиль. Що властиво для колективу Василя Микитюка, котрий майже 20 років успішно очолює фермерське господарство рідного підгір’я.

• Оце якраз сьогодні, по Різдвяних празниках всі до одного вийшли на роботу. А порати є що: і на зерносховищах, і коло техніки – та всюди, - ввів у курс справи Василь Дмитрович. – Хтозна яким видасться початок чергового хлібного сезону. Може сівбу та інші роботи доведеться починати чи то зовсім рано, чи пізніше, тут все залежить від Матінки-погоди. Але робимо все, аби вийти в поле у повній готовності. Мовлю це не для красного слівця.

Знаючи В.Д.Микитюка по своїй журналістській праці добрий десяток років, упевнений, що він з числа тих газдів, котрий знає ціну своїм словам і коли каже, то неодмінно дотримує обіцянок. Як, власне, минулого хлібного сезону, коли на кожній сотці поля у нього вродило якщо не з розряду рекордів (це ж підгір’я), то гарно, так, що дозволило пристарати коштів від вирощеного на все і передусім на розрахунки з власниками земельних паїв.

• І що вони отримали? 

• Те, що заслужено заслужили, а це по тоні збіжжя. Причому з врахуванням потреб людей: хтось взяв пшеницю, інший кукурудзи, ще хтось ячмінь, одне слово, пайовики не в обиді. А це головне в хліборобському ділі.

Не питався в Микитюка про соціальну сферу в Черепківцях, яку колектив ФГ «Сірет» опікує – як важливе з важливих завдань. Бо саме Василь Дмитрович повсякчас піклується про це з почуттям християнської відповідальності. І тоді, коли молодим на рушничок треба стати, і підсобити сільському фізкультурно-спортивному руху, виділити кошт на підтримку старенької колгоспниці, і в хвилини смутку, коли село когось на цвинтар проводжє.

Вже я прощалися, коли Микитюк дав комусь команду – в жодному разі не з’являтися в якийсь кабінет облустанови, де начебто мало розглядатися питання по землі. «Знаю, що дана команда підтримати бандитський закон по продажу землі, що погубить село. Не вийде», - гарячкував Микитюк. Ми ще здатні захистити рідну землю від злочинних посягань.

І я так думаю.

Іван АГАТІЙ